Костянтинівка – місто, яке розташовується в небезпечній близькості від лінії фронту. Мешканці розповідають Аскольду Крушельницькому про постійні обстріли, з якими вони стикаються, коли російські війська просуваються до одного з останніх міст в регіоні, які все ще перебувають у руках українців.
Костянтинівка під обстрілом
Місто Костянтинівка на сході України стало однією з головних мішеней постійних російських атак з метою захоплення останніх бастіонів, які утримують київські сили в регіоні. Вибухи, прямі артилерійські обстріли або звук артилерійських батарей, що випускають сотні снарядів по лінії фронту, посилюють відчуття, що відбувається щось катастрофічне.
Костянтинівка – одне з останніх уцілілих великих міст регіону, які залишилися під контролем України. Зараз місто опинилося в небезпечній близькості від лінії фронту. На південь від міста також було чути українські обстріли, з характерним звуком «вош-вош-вош», який, за словами одного цивільного, означає, що вони були здійснені однією з високоточних реактивних систем залпового вогню, наданих США.
Російські атаки посилюються по всій східній Україні – від пагорбів Часів Яру, що за 16 км на північний схід від Костянтинівки, до шахтарського міста Торецьк, терикони якого видніються за 12 км на південь, і ключової цілі Москви – Покровська за 53 км на південний захід вздовж маршруту, який вже зазнав обстрілів з боку росіян, що наближаються.
Місцевий підприємець Петро розповів: «Наше місто було мішенню росіян з 2014 року, але з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році вони почали бити по нас ще сильніше, руйнуючи Костянтинівку. З серпня 2024 року спостерігається збільшення масштабів їхніх атак. Можливо, саме українське вторгнення в Курську область Росії зробило [російські війська] лютішим, і тому вони більше стріляють. Так це відчувається».
Росіяни і далі атакують цивільні об’єкти
Головною метою українського вторгнення в Курську область Росії, яке розпочалося 6 серпня цього року, була спроба змусити Кремль передислокувати частину своїх військ з окупованої частини Донецької області України, щоб допомогти київським військам, які перебувають там у відчайдушно складному становищі.
Хоча деякі досвідчені російські підрозділи були передислоковані, щоб кинути виклик українцям, які зайняли майже 1300 квадратних кілометрів території Курської області, це не зупинило московські війська, що повільно, але невпинно просуваються вперед, іноді лише на кілька метрів і ціною сотень російських життів щодня.
39-річний Петро розповідає, що щотижня в Костянтинівці гине кілька мирних жителів, і перераховує деякі з жахливих інцидентів останніх кількох тижнів: 14 людей загинули, коли ракета влучила в супермаркет, і щонайменше 17 загиблих і 30 поранених після того, як ще одна вибухнула вогняною кулею на ринку під відкритим небом.
– Я спостерігав за російськими атаками протягом багатьох років….. Їм, мабуть, подобається влучати в цей ринок, оскільки близько року тому вони вбили там ракетою 15 людей, а вчора вони влучили неподалік від нього. Щоправда, ніхто не загинув, але чотири жінки були поранені. Тож якщо росіяни повідомляють, що це помилка і вони не мають наміру вбивати цивільних, то це брехня. Вони свідомо сіють терор. Якщо їм не вдасться змусити нас здати наше місто, вони намагатимуться знищити його, як і багато міст і сіл, над якими, як вони стверджують, вони здобули «перемогу» – повідомляє Петро.
З 17:00 триває 16-годинна комендантська година, тому магазини зачиняються рано, а тротуари майже порожні. Головними дорогами мчать здебільшого всілякі військові українські машини.
Костянтинівка – одна з головних цілей росіян
Наступного ранку, після того, як кореспондент The Independent прибув до Костянтинівки, почався обстріл з російської артилерії, в результаті якого було пошкоджено три житлових будинки, магазин, і один мирний житель був поранений. Наступного дня в результаті російських обстрілів одна людина загинула і семеро були поранені.
Пенсіонерка Алла, у квартирі якої одним із вибухів вибило вікна, розповіла: «Дуже страшно. Раніше тут здавалося спокійніше, а зараз вони [росіяни] б’ють по нас щодня. Якимось ми все ще живі».
Українська влада заявила, що сім’ї з дітьми й люди похилого віку повинні покинути місто. Автомобілі, дахи яких часто завалені валізами, картонними коробками, матрацами, телевізорами, виїжджають з міста переважно на північ, розпочинаючи першу частину обхідного шляху до безпечного місця. Біженцям, які залишають свої домівки, надаються безплатні місця в потягах.
Алла запитує: «Куди мені їхати? Щоб виїхати, потрібні гроші. Я отримую гуманітарну допомогу, наприклад, борошно і макарони. Але магазини більше не працюють цілий день».
З огляду на ракетні обстріли ринків і супермаркетів, жителі бояться ходити за покупками без крайньої потреби. Співробітник продуктового магазину неподалік від центру Костянтинівки розповів: «Ми працюємо лише дві години на день, тому що покупці бояться виходити з дому. Вони приходять сюди поспіхом, купують те, що їм потрібно, і так само поспіхом йдуть геть».
Петро вірить в українських солдатів, які боронять цей район, і каже, що буде підтримувати їх, навіть якщо буде змушений евакуюватися. «Я сподіваюся, що наші українські сили все ж зможуть переламати ситуацію і захистити Костянтинівку, щоб не дати росіянам її захопити. Однак ситуація і далі погіршується, і незабаром мені доведеться вирішувати, чи евакуювати мою дружину і двох дітей кудись подалі від лінії фронту», – каже він. – «Я прожив тут більшу частину свого життя і повернуся, щоб спробувати допомогти армії й владі».
Ця стаття з відкритих джерел була спочатку опублікована в журналі The Independent.