У серпні різко зросла інтенсивність обстрілів Слов’янська (Донецька область), у зв’язку з чим 21 серпня 2026 року Слов’янськ офіційно отримав статус території активних бойових дій. Росіяни атакують житлові будинки, магазини, намагаються зруйнувати Слов’янську ТЕЦ і всю цивільну інфраструктуру. Однак, серед іншого, 28 серпня 2026 року вони чомусь завдали удару по пам’ятнику визволителям Слов’янська від нацистських окупантів. Навіщо росіяни намагаються зруйнувати пам’ятник радянським воїнам? На це запитання безпосередньо з місця події намагається відповісти Миколай Карпіцький
.
Росіяни навмисно атакували пам’ятник радянським воїнам
28 серпня надвечір, коли я повернувся з прогулянки центром міста, росіяни знову почали бити по місту – саме в тому місці, де я щойно гуляв. Начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях повідомив на своїй сторінці у Facebook: «Сьогодні, 28 серпня, росія зруйнувала монумент воїнам Другої світової війни, які звільняли Слов’янськ від нацистів у далекі вже 40-ві роки минулого століття. Монумент був однією з міських візитівок. Біля нього завжди проходили урочистості до Дня міста на початку вересня. росія руйнує все, до чого може дотягнутися. Святинь немає. Під ударом – діти, храми, памʼятники, культурне надбання, житлові будинки. Бережіть себе. Тримаємося. Ми разом!»
Навіщо росіяни вдарили по монументу? Адже культ перемоги над гітлерівською Німеччиною Путін фактично перетворив на нову громадянську релігію, яку використовує для легітимації власної влади. Атака на пам’ятник воїнам-визволителям руйнує цей культ і провокує асоціації путінського режиму з гітлерівським.
У коментарях під своїм відео на YouTube, де я згадую про цю атаку, я запитав одного росіянина, що він про це думає. «Можу припустити, що це зробили нацисти, які перебувають у складі ЧВК НАТО, якою Ви називаєте ЗСУ», – відповів він. Відповідь настільки абсурдна, що я не беруся її обговорювати, однак думаю, що саме так нам відповіли б десятки мільйонів росіян – лише без пом’якшувального словесного звороту «Можу припустити».
Але, можливо, пам’ятник було випадково вражено?
Через день після атаки, 30 серпня, я пішов до місця події. Пам’ятник розташований у самому центрі міського парку «Шовковичний». Людей тут зовсім мало, з усіх боків – густа рослинність, а в радіусі понад ста метрів немає жодного об’єкта, який міг би бути вартий атаки. Я обійшов монумент. Він не був зруйнований, однак зазнав пошкоджень у двох місцях: одне влучання – у прапор у верхній частині, друге – внизу, у місце, де лівий чобіт торкається фундаменту. Судячи з усього, це були два безпілотники. Подвійний удар у такому безлюдному місці виключає версію про випадкове влучання.
Можливо, оператори безпілотників не знали, що це пам’ятник саме воїнам-визволителям від гітлерівських загарбників? Судячи з характеру руйнувань, дрони підлітали з північного заходу, і з цього боку справді можна було не розгледіти радянського солдата на пам’ятнику. Але тоді це означає, що росіянам абсолютно байдуже, що саме бомбити, адже достатньо подивитися на карту Google, щоб дізнатися, кому присвячений пам’ятник.
Версія перша. Росіянам просто байдуже, що саме бомбити
Можливо, ніхто з операторів дронів і не вникав у те, що це за пам’ятник, оскільки їм абсолютно байдуже, що саме знищувати. І справді, росіяни б’ють по Слов’янську без розбору і без жодного сенсу. Наприклад, за хвилину до того, як я вийшов із дому, щоб на власні очі побачити пошкодження пам’ятника, я почув два потужні вибухи. Коли ж вийшов на вулицю, побачив дим, що підіймався з боку Билбасівки – селища, яке прилягає до Слов’янська із західного боку. Трохи згодом Вадим Лях повідомив на своїй сторінці у Facebook: «У неділю, 30 серпня, близько 11:00 ворог завдав авіаудару двома ФАБ-250 по селищу Билбасівка. Зруйновано два приватні будинки. Ще близько двох десятків будинків пошкоджено. Двоє людей отримали поранення. Ще двоє загинули. Серед загиблих – 13-річна дитина».
Який сенс росіянам бомбити сільські будинки, тим більше що російський наступ здійснюється з протилежного боку? Очевидно, вони бомблять усе підряд лише тому, що все це розташоване на території України. Можливо, саме з цієї причини дісталося й пам’ятнику. Але, можливо, у росіян усе ж була вагоміша причина?
Читати також на PostPravda.Info: Зима у Слов’янську: мета — вижити разом з Україною. Із циклу «Війна в житті людини»
Версія друга. Причина атаки на пам’ятник – ідеологічна
Ветеранам Другої світової війни зараз близько ста років, і їх залишилося зовсім мало. У російській масовій свідомості пам’ять про цю війну витісняється ідеологічним наративом, у якому Радянський Союз самотужки вів власну війну й здобув перемогу над гітлерівською Німеччиною, до якої лише примазалися інші країни. Друга світова війна або взагалі випадає з масової свідомості, або сприймається як щось на кшталт підготовчих маневрів Німеччини перед нападом на Радянський Союз. Росія – законна спадкоємиця цієї перемоги, а тому має право погрожувати іншим країнам тим, що повторить її, але вже щодо них. Історична пам’ять про Другу світову війну, виражена в гаслі «Ніколи знову!», трансформувалася в російській свідомості в культ так званого «побєдобєсія» під гаслом «Можемо повторити!».
Визнавати за Україною участь у перемозі над гітлерівською Німеччиною, яка в цьому ідеологічному наративі приписується виключно Росії, Путін може лише за умови, що Україна визнає себе частиною Росії. Однак боротьба українського народу проти російських загарбників ставить під сумнів увесь путінський культ перемоги. Тому Путін прагне закріпити правонаступництво перемоги за Росією, виключивши Україну з числа її спадкоємців. Із такого трактування випливає, що незалежна Україна не має права мати пам’ятники, присвячені боротьбі з гітлерівськими загарбниками, а якщо такі в неї є, то вони, як інструмент пропаганди, що руйнує монополію Росії на спадщину перемоги, є законною військовою ціллю.
Зізнаюся, ця версія звучить геть ірраціонально навіть для мене, але ж і атака на пам’ятник воїнам-визволителям є настільки ж ірраціональною. Так чи інакше, я не можу віддати перевагу тій чи іншій версії, але інших пояснень у мене немає.
Читати також на PostPravda.Info: Життя під обстрілами. Донбас 2014–2025. Записи очевидця
