З щоденника польового медика ЗСУ: «Я тут зі смертю працюю» [ЕПІЗОД 1]

Відтоді як почалася війна, я втратив здатність переживати багато емоцій, пов’язаних зі смертю, тому що тут я зі смертю працюю. Нещодавно загинув товариш, з яким того самого ранку я ще пив каву. Він розповідав звичайні речі, якими обмінюються військові: «звідки ти, чи маєш родину, дітей, ким був до війни, як потрапив у батальйон, чим займаєшся, коли відпустка».

Увечері цієї людини вже не було. Його вразив дрон і в одну мить стер усю історію його життя. Від того дня минуло три місяці, а я не можу згадати навіть його імені. Немає іншого виходу, як просто перейти до повсякденності. Лягти спати, заспокоїтися й увімкнути відео про відпустку на Мадейрі.

З щоденника польового медика ЗСУ: «передаєш мішок далі»

Я вже якийсь час не люблю літа. Комахи на спеці дуже швидко беруться до трупа. Уже за день або максимум два очі, рот і вуха вкриваються білою пухнастою «ватою» з черв’яків. Сморід гнилого тіла викликає блювотні позиви, але це не може мати значення, бо ти мусиш його обшукати й знайти якісь документи, що підтверджують особу, щоб він далі не пішов як «John Doe», «невідомий». Ліпше вже я трохи потерплю, ніж його родина потім довго чекатиме на тіло, похорон та інші формальності. Тож запихаєш до носа клапоть якогось матеріалу, викопуєш шматок пластику чи військовий квиток, підписуєш чорний мішок, знімаєш рукавички, мішок передаєш далі, повертаєшся до хати, засинаєш під шум океану на Мадейрі.

Гірше, коли до тебе потрапляє важко поранений, а його серце в цей час зупиняється. Швидко починаєш серцево-легеневу реанімацію, тиснеш на грудну клітку, рахуєш, кричиш: 28, 29, 30 – напарник стискає мішок Амбу – один, два. І знову стрибаєш, рахуєш – один, два; стрибаєш, рахуєш – один, два. І так до тієї миті, поки не довезете пораненого до стабілізаційного пункту. Після такої роботи ти весь у поту, мокрий, наче щойно з душу, але у всьому спорядженні. Передаєш людину лікарям, і далі вже вони чаклують: ін’єкції, дефібрилятор, удари струмом. Ти сидиш у кутку приміщення і чекаєш на характерне пікання пульсу. Цього разу його не чути. Смерть. Доповідь у штаб – не змогли його витягнути, «двохсотий». І знову в голові утопічна думка, що зараз повернуся на базу й лежатиму серед дерев у Лас-Фаналь.

Читайте також: «Лікуємо під звуки вибухів»: день з медиками Червоного Хреста України на прикордонні [ВІДЕО]

«Поліція сюди все одно не приїде. Занадто небезпечно»

Якось нам довелося забрати цивільного. Лежав мертвий на узбіччі дороги, поруч – пачка чаю, консерви м’ясної тушкованки, документи. Маленький такий, «дядечко» з рудою бородою. Добре, що легкий – простіше було завантажити його в мішок. Ми не знаємо, чому він помер, можливо, його збила машина, бо вночі тут їздять без світла, і нікого не видно. Але не видно ані крові, ані зламаних кісток. Врешті, нас це й не має хвилювати. Тут небезпечно, літають дрони, тож ми швидко його забираємо й тікаємо. Довезли, передаємо наступним. Питають, що з ним робити. Чесно кажу, що мене це не цікавить, можете відвезти до моргу, скажіть, що ми знайшли його біля села Калинівка, при дорозі. Якщо поліція захоче, я можу приїхати й показати місце, де ми його знайшли, але всі знають, що поліція туди не поїде. Занадто небезпечно.

І знову повернення на базу, знову спальник, YouTube. Смерть тут всюди блукає, вона стала нормальною і звичною. Не думаєш про неї – тільки про те, як колись засну на Мадейрі.

Читайте також: Аліна могла бути моделлю, але зараз – пілот дрона на Донбасі: «Жінка в армії повинна пройти кола пекла» [РОЗМОВА]

Про автора циклу з щоденника польового медика ЗСУ

Володимир Гулюк – польовий медик 30-ї бригади Збройних сил України. Він пішов до армії добровольцем у лютому 2022 року. До російського вторгнення в Україну був гідом у Чорнобильській зоні та у столиці. Має дружину і двох доньок, які чекають у Києві, коли їхній чоловік і тато повернеться з фронту. Підрозділ Володимира Гулюка можна підтримати через збір Фонду UA Future, присвячений цьому батальйону ЗСУ.

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

В Омську президент Казахстану Токаєв озвучив Путіну послання, написане в Пекіні

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв під час переговорів із главою Росії Володимиром Путіним в суботу, 25 липня, в Омську запропонував заморозити війну в Україні. Однак публіцист з Естонії Андрій Кузічкін вважає, що насправді президент Казахстану передав Путіну послання від Сі Цзіньпіна. Але чи здатний Путін правильно його прочитати – у цьому є великі сумніви.

Технології змінили війну. Чи зроблять західні лідери висновки з аналізу Валерія Залужного?

8 липня 2026 року вийшла чергова стаття Валерія Залужного. Ключова думка автора статті полягає в тому, що розвиток військових технологій потребує перегляду усталених уявлень про війну, зокрема самого поняття перемоги на полі бою та перемоги у війні. Чи готові західні лідери, відповідальні за долю своїх країн, зробити відповідні висновки та змінити стратегічне бачення війни?

Механізми пропаганди та емоції в мережі: чому ми віримо брехні в соціальних мережах? [ПОДКАСТ]

Які існують механізми пропаганди? Про закулісся сучасної інформаційної війни, загрози, пов’язані зі штучним інтелектом, та про те, чому співробітникам Білого дому заборонили користуватися TikTok, головний редактор PostPravda.Info Пьотр Кашувара розмовляє з соціологом, професором Міхалом Венцлем із Університету SWPS.

Держава – інструмент права чи апарат насильства? Росія, Польща й Україна: історичні суперечності можна подолати, цивілізаційні – ні

В основі політичних конфліктів між Польщею та Україною лежить різне бачення історії. Проте їх можна подолати, якщо не політизувати історичні суперечки, а виходити зі спільного розуміння держави як інструменту правової системи, що забезпечує нормальне життя людей. Натомість політичні суперечності з Росією є принципово нерозв’язними. Адже навіть якщо там до влади прийдуть освічені ліберали, вони не зможуть змінити історичного факту, що Росія формувалася як військова держава, сутністю якої є не право, а апарат насильства.

Міністр Федоров і генерал Сирський. Україна розплачується за зіткнення двох амбіцій? [АНАЛІЗ]

Михайла Федорова було звільнено з посади міністра оборони України через особистий конфлікт з головнокомандувачем армією Олександром Сирським. У чому причина?

Ігор Карней провів два роки у концтаборі Олександра Лукашенка: «Там торгують людьми»

Понад два роки за ґратами, одиночна камера, карцер, перевезення між виправними колоніями, втрачені щоденники, анульований паспорт і вимушене життя за межами Білорусі. Таку ціну за журналістську діяльність заплатив Ігор Карней – колишній співробітник білоруської редакції «Радіо Свобода». Цей текст було написано в рамках проєкту «Журналістика під загрозою», що фінансується Центром Мєрошевського, Вроцлавським університетом та Фондом UA Future.

Реактивні дрони атакують Київ уже 16 годин. Україна відповідає ударами по російських нафтопереробних заводах

Російська атака на Київ триває вже понад 16 годин (станом на 15:00 8 липня 2026 року). Перші ракети й дрони з'явилися над столицею близько пів на першу ночі. Відтоді сигнали повітряної тривоги лунають регулярно. У кількох районах Києва спалахнули пожежі, є поранені та загиблі.

Путін постане перед судом? [ДУМКА]

Путін погодиться лише на «мир кладовища» і припинить атаки лише тоді, коли Росія зазнає поразки на полі бою, — пише професор Мотиль.

Повʼязані статті