Поки що Путіну, видається, не загрожує втрата влади. Його війна з Україною знекровила країну, але водночас забезпечила лояльність нового класу, що формується й охоплює багато секторів економіки.
Хто виграв від війни в Україні? У Росії виникла зовсім нова система
Найбільш очевидним бенефіціаром нинішньої ситуації є найближче оточення Путіна. Вихід іноземних компаній з російського ринку створив нові можливості для привілейованих олігархів, які придбали іноземні активи зі значним дисконтом або просто захопили їх. Як це зазвичай буває в олігархічних системах, це призводить до подальшої концентрації багатства і влади в руках певних осіб, що означає зниження конкуренції, зменшення ефективності інвестицій, відмову від інновацій, поглиблення нерівності, стагнацію економічного зростання і загальний, прогресуючий розпад суспільства.
У цій піраміді також спостерігається ефект просочування вигод та бонусів вниз за ієрархією. Від війни з Україною виграли не лише понад сто мільярдерів, які виникли завдяки Путіну. Дрібні підприємці також отримали користь та розширили свій бізнес. Необхідність обходити західні санкції призвела до пожвавлення вітчизняної промисловості у цій сфері.
Нафта і тіньовий флот
Експорт нафти є фінансовим рятувальним кругом для економіки, виживання якої залежить від продажу нафти. Кількість кораблів у російському «тіньовому флоті» невідома, але оцінки коливаються від 600 одиниць і вище. Цей «брудний» флот коштував Росії майже 10 мільярдів доларів з початку війни з Україною, наповнюючи анонімні рахунки. Однак такі витрати є прийнятними для країни, де майже половина експортних надходжень припадає на нафту.
Екологічні ризики, пов’язані зі старінням і погіршенням стану флоту, стають глобальною проблемою. Ба більше, зв’язок між цими кораблями й серією диверсій, спрямованих на руйнування підводних комунікацій та енергетичних ліній Європи, викликає значне занепокоєння в усьому світі. Нехтування Росією міжнародними санкціями мобілізувало Європу, НАТО, Тайвань і Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США на протидію Кремлю, спровокувавши дискусії про запровадження подальших санкцій.
Санкції проти Росії
Посилення й ескалація санкцій може означати катастрофу для Путіна. Ціна на нафту має вирішальне значення для долі й безпеки Росії. Торгова війна, що насувається, і яка спричинена закликом адміністрації Трампа до широкомасштабних тарифів, вже призвела до зниження ціни нафти за барель, а ринки готуються до можливого глобального економічного спаду. Кремль може бути задоволений тим, як «тіньовий флот» оминає санкції, але ще йому життєво потрібна стабільність ринку.
Технократи із західною освітою також беруть участь у боротьбі проти західних санкцій. Створення дочірніх компаній для перепродажу російських технологій, що потрапили під санкції, та використання юрисдикційного арбітражу для обходу банківських обмежень є ключовими елементами зусиль Путіна, спрямованих на протидію економічній ізоляції Росії та її занепаду.
Російські фахівці, які закінчили Гарвард, дають відсіч санкціям. Хто такий Кирило Дмитрієв?
Кирило Дмитрієв, призначений Путіним представник з економічних питань, є прикладом таких кремлівських фахівців. Дмитрієв – фінансист з гарвардською освітою, колишній інвестиційний банкір у Goldman Sachs. Раніше він очолював Російський фонд прямих інвестицій (РФПІ). Міністерство фінансів США за часів адміністрації Байдена назвало РФПІ «фондом для махінацій президента Володимира Путіна, що є символом розквітлої клептократії в Росії».
Санкції проти Дмитрієва були зняті 2 квітня 2025 року, щоб дозволити йому відвідати США і зустрітися зі своїм американським колегою Стівом Віткоффом. Росіянин, який здобув освіту в США, зараз є помітною фігурою в поточних російсько-американських переговорах. Обговорення з участю Дмитрієва стосувалися різних спільних бізнес-проєктів, зокрема угод щодо корисних копалин і атомних електростанцій для космічних проєктів Ілона Маска. З незрозумілих причин він був присутній на зустрічах в Ер-Ріяді в лютому, щоб узяти участь у мирних переговорах щодо України разом із делегацією США.
Російські вчені залишають країну. Ці цифри вражають
Іншими бенефіціарами воєнної економіки є молоді кадри, які працюють у сфері досліджень і розробок. Через репресивну політику науковий розвиток в Росії паралізований. Провідні вчені бояться не лише втрати репутації, а й навіть арешту та ув’язнення.
Як наслідок, почався масовий відтік дослідників. У 2023 році віцепрезидент Російської академії наук заявив, що за останні п’ять років Росія втратила майже 50 000 науковців. Війна позбавила наукову спільноту найвидатніших умів і відкрила шлях для покоління менш талановитих співробітників і кар’єристів, поставивши під загрозу майбутнє Росії.
Пролом, що залишився після того, як досвідченіші фахівці вирушили на пошуки притулку та нових можливостей за кордоном, заповнюють пристосуванці – сотні тисяч офісних працівників у сферах інформаційних технологій, фінансів та бізнес-послуг. У квітні 2025 року Олександр Габуєв з Фонду Карнегі за міжнародний мир писав у Foreign Affairs: «Витрати Кремля створили велику групу людей, які завдячують своїм матеріальним станом і кар’єрними перспективами несправедливій війні».
Читати також на PostPravda.info статтю Джека Джаромона: Дивіденди миру оплачуються США. Це кінець золотої ери Європи. [АНАЛІЗ]
Кар’єри, побудовані на окупованих територіях України
До цієї групи також належать сотні тисяч державних службовців і бюрократів, які скористалися конфліктом на окупованих територіях у своїх власних інтересах і заради кар’єр. Авторитаризм збільшив попит на кадри, створивши робочі місця в контррозвідці, правоохоронних органах та структурах державної безпеки. Ці посади передбачають заохочення за кількість арештів та обвинувальних вироків, що призводить до замкненого кола репресій, втрати робочої сили, яка відволікається на непродуктивну діяльність, і величезних витрат, пов’язаних з такою неефективністю.
Ми ще не згадали про трагічні втрати на фронті. Кількість поранених і вбитих вже може сягати 800 000 осіб, хоча кожна сторона приховує і перекручує цю статистику. Якщо вірити офіційним даним Росії та України, то загальні втрати з обох сторін сягнуть мільйона осіб наприкінці цього року. Варто зазначити, що це занадто величезна ціна, яку доводиться платити за нинішні територіальні здобутки, адже теоретично, за нинішніх темпів Росії знадобилося б майже 80 років, щоб окупувати всю Україну. Скільки людей мало б загинути за це?
Варто додати, що тим часом Путіну довелося виплачувати додаткові зарплати мобілізованим, допоміжним службам і працівникам оборонної промисловості.
Воєнна економіка Росії
Вже майже сорок відсотків російської економіки працює на війну. Ці інвестиції жодним чином не ведуть до сталого економічного зростання: вони не створюють кінцевих товарів і не генерують нових коштів. Економічні витрати війни є величезними й призводять до непередбачуваних наслідків. Варто нагадати, що надмірні військові витрати, пов’язані з тривалою війною в Афганістані, були однією з причин розпаду СРСР.
Ба більше, мірою того, як російська економіка мілітаризується, виникає загроза надлишку грошей. Є підозра, що розплата буде нещадною, оскільки посилення концентрації центральної влади призводить до згасання інновацій і конкуренції. Водночас Росія стикається з демографічною катастрофою, що насувається. Путін, можливо, й зумів купити собі політичну опору, але водночас він запустив процес, який веде до економічного колапсу – як це вже було і за царів, і за радянської влади. Якщо не станеться прориву або радикальної зміни нинішнього світового порядку, ми можемо стати свідками болісного занепаду – повернення до російського минулого.
