Чому для позначення Росії та російських солдатів українці використовують образи Дж.Р.Р. Толкіна з «Володаря перснів», а не з фільмів чи серіалів про зомбі або вампірів? Чи пов’язано це з естетичною інтуїцією, екзистенційним досвідом війни або ціннісними орієнтуваннями? На ці питання відповідає чергова стаття Миколая Карпіцького для словника війни, над яким працює редакція PostPravda.info.
Мордор
Мордор у трилогії Дж.Р.Р. Толкіна «Володар перснів» – країна на південному сході Середзем’я, якою правив темний володар Саурон. Це пустельна земля, вкрита вулканічним попелом, непридатна для нормального життя. Проте орки, які її населяють, почуваються там цілком природно і прагнуть перетворити всі землі на таку саму пустелю. Їхній сенс життя – служити Саурону і поширювати його владу, вбиваючи й вмираючи заради цього.
У сучасній культурній свідомості Мордор став символом нелюдської диктатури та рабства. Надцінна ідея панування нібито перетворює людей на нездатних самостійно думати орків, що керуються інстинктами раболіпства, агресії та ненависті до інших. Спочатку Росію почали називати Мордором самі росіяни, які знайшли в собі сили не ховатися в заспокійливій ілюзії. Проте жителі Росії здебільшого не помічають жах ірраціонального насильства з боку влади завдяки захисним механізмам психіки, що створюють ілюзію. Страх і почуття беззахисності перед свавіллям влади витісняються вірою в її гуманність і правильність дій. Однак, коли сила жаху руйнує цю ілюзію, проявляється темний бік Росії – нелюдськість, ірраціональність і непередбачуваність зла. Саме її й називають Мордором.
Мордор очима українців
Поширення образу Мордора на Росію не пов’язане з пропагандою чи ідеологією. Ніхто не нав’язував таке уявлення, не пропонував для нього теоретичного обґрунтування. Росіяни самі починали сприймати свою країну як Мордор, з огляду на власний екзистенціальний досвід. В українців до 2014 року такої асоціації не виникало. Однак після вторгнення Росії до Криму, Луганської та Донецької областей у 2014 році вони відчули в Росії екзистенціальну загрозу, і теж почали називати її Мордором.
Українці сприймають свою країну як рідний дім, в якому може бути багато проблем, але їх можна виправити. Проте присутність Мордора змінює сприйняття життєвого простору: частина рідного дому поглинається хаосом, де неможливо існувати. У глибині України життя тривало як зазвичай, але що ближче до лінії фронту з ордою орків, то сильніше відчувався хаос і подих смерті. З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року цей подих накрив усю країну – безпечних місць більше не залишилося.
Найстрашніше під час зіткнення з екзистенціальною загрозою – ірраціональна мотивація ворога, що унеможливлює домовленість. Якби Путін домагався політичного впливу або матеріальної вигоди, можна було б раціонально пояснити його дії та шукати компроміс. Саме за цю ілюзію раціональності чіпляються західні лідери, сподіваючись домовитися про мир. Однак Путін проголосив абсолютно ірраціональну мету – знищення української ідентичності, назвавши це «денацифікацією». Поки українці й далі відчувають себе українцями, вони залишаються для нього ворогами, які підлягають знищенню. Отже, мотивація нападу на Україну з’єднується з некрофільною тягою до руйнування. Тому вторгнення росіян українці відчувають як навалу орків, з якими неможливо домовитися, а війну з Росією – як війну на знищення, яку ведуть не тільки проти української армії, а й проти всіх українців.
Чому саме Толкін?
Українці використовують образи епопеї Толкіна для позначення Росії та її армії, тому що, по-перше, опис війни в його всесвіті збігається з екзистенціальним досвідом війни Росії проти України, а по-друге, ціннісна позиція героїв Толкіна збігається з позицією оборонців України. У його трилогії агресія Мордору відбувається не тільки на матеріальному, а й на духовному рівні, а будь-який прояв морального релятивізму веде до поразки. У боротьбі з російською агресією українці вважають принципово важливим однозначний поділ добра і зла, як це показано у Толкіна. Будь-яка спроба релятивістського витлумачення добра веде до виправдання російських наративів, зокрема до зрівняння жертви й агресора.
Популярності образів Толкіна сприяла екранізація його епопеї. Проте набагато більше знято фільмів, серіалів та аніме про зомбі та вампірів, асоціацію з якими викликає не тільки некрофільна орієнтація російської влади, а й навіть символіка російських військових підрозділів – «Z» і «V». Російське командування безжально витрачає живу силу в безглуздих самовбивчих штурмах, ніби ця сила і не жива, а самі солдати покірливо погоджуються гинути в таких атаках, ніби вони зомбі. Проте носії агресивної російсько-імперської ідеології асоціюються саме з орками, а не з зомбі чи вампірами. Це пов’язано з естетичним неприйняттям символіки смерті в українській культурній свідомості, яка відмовляється поширювати її навіть на ворогів. Хоча орки уособлюють зло, вони все ж таки живі, на відміну від зомбі та вампірів. Мордор – це не потойбічний світ і не царство мертвих, а втілення зла в земному житті. Тому боротися з ним теж потрібно в нашій реальності. Якщо в Росії героїзують смерть, то в Україні – боротьбу за життя. Ця відмінність проявляється в тому, як воюють росіяни й українці.
