PostPravda.Info розпочинає новий проєкт – «Словник війни». Його метою є «виправлення імен», тобто уточнення понять, які політики часто розуміють неправильно. Через це вони припускаються помилок, що призводять до загибелі людей, трагічно позначаються на фронті й цілком можуть довести до глобальної війни. Одна з таких помилок пов’язана з нерозумінням сутності Росії та причин війни. Нині Росія воює проти України, водночас декларуючи, що насправді протистоїть «колективному Заходу». Натомість багато західних політиків вважають, що ця війна – просто непорозуміння і можна легко домовитися про мир. Але що означає слово «Росія»? Чи можна вживати його як назву країни — подібно до того, як ми називаємо Францію, Польщу чи Україну? Чи, можливо, цей термін позначає будь-яку територію, яку кремлівська влада поставила під свій контроль? А може, це взагалі порожнє поняття, продукт політичної ідеології? Цей термін є ключовим для розуміння війни, тому розглядається тут першим.
Росія
– має два сенси: як назва сучасного або попереднього йому державного утворення на півночі Євразії, і як ідеологічна конструкція, що підміняє поняття країни. Країна – це частина світу, що виокремлюється на основі спільної історичної або культурної долі народів, які вважають її батьківщиною або прабатьківщиною. Завдяки цьому різні державні утворення, що виникають на території країни, мають спільну назву і сприймаються як розвиток однієї держави.
Сучасна держава Росія – Російська Федерація
Після розпаду Радянського Союзу Росією стала називатися найбільша союзна республіка, що здобула незалежність, однак у масовій свідомості швидко взяли гору імперські настрої, і розпад Радянського Союзу почали розуміти не як здобуття незалежності від Радянської імперії, а як трагедію, пов’язану з втратою земель, що належали Росії. Цьому сприяло те, що російська влада офіційно оголосила себе наступницею Радянського Союзу. Такий настрій став передумовою виправдання захоплення територій сусідніх країн, що сприймається в масовій свідомості як справедлива війна за повернення втрачених територій. Нині Росія втратила основні ознаки держави.
Зокрема, фактично зруйновано єдність правового поля, свавілля влади підміняє закон, скасовано вибори регіональної влади, а центральна влада остаточно втратила свою законність після переобрання президента, порушуючи Конституцію. Відсутня не тільки правова система, а й така важлива ознака держави, як наявність загальновизнаних кордонів. Російська влада фактично скасувала їх, коли оголосила про анексію низки територій України, включно з тими, які не контролює.
Країна Росія
У масовій свідомості – невизначено широке поняття, яке може включати різні території, що не мають спільної історико-культурної долі, наприклад, Дагестан і Чукотку. Цим розуміння Росії відрізняється від розуміння будь-якої іншої країни, яка виокремлюється як територія на підставі проживання на ній народу доволі довгий за історичними мірками час. У цьому разі така територія розуміється як країна з тією самою назвою, що й назва народу або об’єднання народів, яких об’єднує спільна історична доля – Італія, Німеччина, Польща, Іран, Китай, Індія… На території країни історично можуть виникати різні держави з різними назвами, але всі вони асоціюватимуться з цією країною. Іноді країна може виокремлюватися як історична територія народу, який згодом об’єднав інші народи в ширшу державу.
Наприклад, Англія, яка входить до складу Великої Британії. Однак неможливо виокремити таку споконвічну територію, історично пов’язану з російським народом, яку можна було б назвати країною під назвою «Росія». У російській суспільній свідомості повністю відсутнє уявлення про споконвічну територію народу, яка відрізняється від інших набутих територій під час історії. Ба більше, територія середньовічного Московського царства, яке за формальним принципом можна було б асоціювати зі споконвічною прабатьківщиною росіян, не має окремої назви.
В Україні цю територію можуть називати Московією, але в російській масовій свідомості таке поняття відсутнє. Інші землі та народи, які зараз об’єднані в державу Росія, не пов’язує ніяка спільна культурна чи історична доля. Київська Русь не може бути історичною прабатьківщиною сучасної Росії, оскільки її спадкоємицею є зовсім інша країна – Україна. Московське царство виникло внаслідок підкорення сусідніх народів і геноциду народу Новгородської республіки, що відрізнявся від московитів і за мовою, і за соціальним укладом життя, і за самоідентифікацією. Тому псковсько-новогородські землі некоректно відносити до історичної прабатьківщини Росії. Відповідно, незрозуміло де проводити кордон цієї прабатьківщини.
Звичайний росіянин не знає, де починається межа земель інших народів, які були завойовані, наприклад, він упевнений, що Волга – споконвічно російська річка. Отже, поняття Росії як країни залишається невизначеним і з цієї причини в масовій свідомості підміняється ідеологічною конструкцією.
Росія як ідеологічна конструкція
Виникає на основі принципу виділення країни у зв’язку не з культурою чи народом, а з владою. У масовій російській свідомості Росія співвідноситься не з певною країною, а з ідеологічною конструкцією, а саме, з будь-якою територією, яку контролює або контролювала раніше центральна влада. Межі такого образу Росії чітко не визначені й залежать від того, в якій перспективі бачить конкретний носій масової свідомості: Росія в сучасному її стані охоплює всю територію Російської федерації та окуповані райони України; у перспективі нещодавнього минулого – всі країни, що входили до складу СРСР; у перспективі далекого минулого – Польщу, Фінляндію і навіть Аляску. Відповідно до цього Росія ототожнюється і з Радянським союзом, і з Російською імперією Петра Першого, і з Московським царством, і з Київською Руссю, що суперечить історичній науці.
Росія і російський націоналізм
На основі цієї ідеологічної конструкції в масовій свідомості росіян формується специфічний націоналізм. Оскільки Росією вважаються будь-які землі, які контролює влада, то від влади очікують, що вона буде перетворювати ці землі так, щоб це було зручно носіям російської мови, тобто забезпечувати умови, щоб усі розуміли російську мову. Цей націоналізм може набувати радикальної форми, коли інші мови сприймаються як пережитки минулого, з існуванням яких можна миритися, за винятком білоруської та української, які вважаються несправжніми або шкідливими мовами, бо їхнє існування ставить під сумнів єдність росіян, білорусів та українців як одного народу. Ця форма націоналізму підкріплюється хибною концепцією, начебто росіяни, українці й білоруси – це один народ або, як мінімум, походять від одного народу.
Отже, сучасне розуміння Росії сформувалося не на основі культурно-історичного досвіду, а на основі ідеології й співвідноситься не з країною, а з територією, яку контролює або коли-небудь контролювала центральна влада, що є підставою виправданням нових завойовницьких війн, зокрема й нинішньої війни Росії проти України. Тобто саме поняття Росії містить такі ідеологічні установки, які є руйнівними й підштовхують до нових війн. Розуміння цієї обставини призвело до того, що в Україні в повсякденному спілкуванні Росію стали часто називати Мордором – словом, запозиченим із трилогії Толкіна «Володар перснів».
