Зло – оціночне поняття чи реальність? Між очевидцями війни й спостерігачами здалеку – прірва

Звичайна людина сприймає як зло все, що завдає їй шкоди або суперечить її етичним і релігійним переконанням. На цій підставі дослідники нерідко роблять висновок, що зло – це оціночне поняття, а отже, його треба виключити з об’єктивного аналізу соціальних процесів. Проте з початком війни українці на власному досвіді переконалися, що питання зла – не абстрактне, а екзистенційне: воно пов’язане з їхнім правом на життя.

Проте у спілкуванні зі своїми друзями, родичами й одновірцями в Росії українці почали чути від одних, що ніхто не може знати всієї правди, а вважати повномасштабне вторгнення в Україну злом – це лише суб’єктивна оцінка; від інших – що у війні винні обидві сторони, й не можна звинувачувати лише Росію; а треті відверто називали агресію добром, а спротив українського народу – злом.

Той, хто безпосередньо бачить зло війни, не зможе погодитись з такими трактуваннями зла:

  •  агностицизм – «Ми не можемо знати, хто винен у війні»;
  •  суб’єктивізм – «Ви вважаєте війну проти вас злом – але це ваша суб’єктивна оцінка, ми вважаємо інакше»;
  •  релятивізм – «Не можна однозначно визначити, в чому саме зло, бо у війні винні всі – і агресор, і жертва агресії»;
  •  антигуманізм – «Ми напали на вас, бо саме ви – це зло, яке треба знищити».

Тому для українців має екзистенційне значення таке визначення зла, що не залежить від суб’єктивних оцінок й ідеологічних упереджень.

Зло

Зло в широкому сенсі – це те, існування чого є неприйнятним з огляду на цінності; те, що існує всупереч усьому, що, як вважається, існувати не повинно. Однак таке визначення потребує уточнення, оскільки допускає два протилежні тлумачення, які треба вважати помилковими з тієї причини, що вони руйнують ціннісні орієнтири.

Помилкові тлумачення зла

1. Абсолютизація зла

Перша помилка – приписування зла самій сутності людини, життя, світу або його частини. Таке розуміння абсолютизує зло і призводить до ворожого сприйняття дійсності та виправдання людиноненависницьких ідеологій. Історія знає приклади: більшовики приписували зло соціальній природі «класових ворогів», нацисти – расовій або біологічній природі своїх жертв. Сучасна російська агресія проти України також виправдовується ідеєю, що зло нібито притаманне самій природі західної цивілізації, якій протистоїть Росія.

З погляду теїстичних релігій така позиція є категорично неприйнятною, адже стверджувати, що зло закладене в самій сутності чогось, – означає звинуватити Бога у створенні зла. Хоча в історії існували вчення, які приписували зло сутності Бога або матеріального світу, вони завжди були руйнівними для традиційних культур. На противагу цьому в античності зло розуміли як відсутність або нестачу блага, а в християнстві – як заперечення повноти життя внаслідок помилкового вибору вільної волі.

2. Моральний релятивізм

Друга помилка – зведення зла виключно до суб’єктивної оцінки. У цьому випадку людина називає злом усе, що здається їй поганим у конкретній ситуації. Однак те, що погано для одного, може бути добром для іншого. Наприклад, один чоловік був відкинутий дівчиною, а інший став її обранцем. З цього виникає думка, що зло – це лише умовність або ілюзія, а отже, й в агресії Росії проти України все «неоднозначно» і залежить від суб’єктивного сприйняття. Зрештою це призводить до морального релятивізму, який ігнорує різницю між агресором і жертвою агресії.

Неприпустимість суб’єктивних оцінок в об’єктивному аналізі соціальних явищ

Обидві позиції – абсолютизація зла й моральний релятивізм – активно використовуються для маніпуляції громадською думкою. Звертаючись до однієї аудиторії, російська пропаганда спирається на уявлення про Захід як абсолютне зло, з яким Росія нібито «змушена» воювати на території України. Для іншої аудиторії використовується аргументація в дусі морального релятивізму: у конфлікті, нібито, винні всі – і Росія, і Україна, і Захід, – отже, несправедливо звинувачувати тільки Росію.

Науковий підхід до аналізу соціальних явищ виключає етичні, релігійні та суб’єктивні оцінки. У цьому контексті зло як оціночну категорію треба винести за межі наукового аналізу. Тому важливо відрізняти поняття зла від суб’єктивного судження «те, що погано», адже такі оцінки залежать від поглядів і обставин та можуть змінюватися на протилежні. Натомість поняття зла має відповідати об’єктивній реальності й не залежати від особистих думок та переконань.

Зло як заперечення права на існування

Загальне ядро уявлень про зло в різних культурних традиціях полягає в такому: зло – це форма відсутності або заперечення життя, неповноцінна реальність, що приносить страждання. Так, хвороба – це відсутність здоров’я, смерть – заперечення життя. У соціальному вимірі зло виявляється як заперечення права інших людей на існування. Це виражається в діях або установках, що прямо чи опосередковано відкидають людське життя як цінність. Подібні соціальні явища є об’єктивними й не залежать від суб’єктивних оцінок.

Однак не кожна шкода, заподіяна вчинком, свідчить про зло. Вчинок несе в собі зло лише тоді, коли він мотивований або виправданий запереченням права іншого на існування, і саме це є об’єктивним критерієм зла, що не залежить від суб’єктивного погляду. Такий підхід дає змогу сформулювати поняття зла в міжособистісному та соціальному вимірі.

Військова агресія Росії – це зло в об’єктивному сенсі

Зло – це втілення у вчинках, що завдають шкоди й страждання, такого ставлення до інших, яке тією чи іншою мірою заперечує їхнє існування.

Об’єктивність зла не означає, що воно має власну сутність. Зло – це характеристика ставлення, а не сутності. Так, природа злочинця сама собою не є злом. Навпаки, зло виявляється тоді, коли людина заперечує свою людську сутність. Приписуючи зло самій сутності людини, ми тим самим виправдовуємо відмову їй у праві на існування – і самі відтворюємо зло.

Рішення напасти на Україну відповідає наведеному визначенню зла. Володимир Путін заявив, що метою вторгнення є «денацифікація». Під цим терміном приховується політика, спрямована на знищення української ідентичності – і це ми можемо спостерігати на окупованих територіях. Отже, війну було розпочато на підставі заперечення за українцями права на існування. Це – об’єктивний факт, що не залежить від суб’єктивних оцінок.

Заперечення реальності може виявлятися не лише у прямому насильстві, а й в ігноруванні, коли жертва перестає сприйматися як жива особистість. Це спостерігається в тому, як багато росіян щиро вірять пропаганді про «порятунок» України від нацистів, хоча могли б дізнатися правду від своїх українських друзів, родичів або одновірців. Тобто навіть близьких людей в Україні вони сприймають не як живих осіб, а як абстракції. Таке ігнорування – це інша форма заперечення існування, не агресивна за формою, але така, що веде до тих самих наслідків: підтримки війни, масового насильства й убивств. Але навіть якщо людина суб’єктивно переконана, що бажає українцям добра, щиро вірячи в те, що Росія «визволяє» Україну, вона однаково виявляється співучасником зла. Суб’єктивне сприйняття власного вчинку як доброго не скасовує того, що об’єктивно він є втіленням зла. Одним із найнебезпечніших наслідків війни стає звикання до зла – його нормалізація. Захоплення територій, катування, вбивства мирного населення перестають сприйматися як абсолютно неприйнятні. Однак така «нормалізація» є суб’єктивною: вона не скасовує об’єктивної основи розуміння зла як ставлення до людей, що заперечує їхнє існування. Саме це ставлення й було реалізовано у війні проти цілого народу.

Читати також на PostPravda.Info статтю Миколая Карпіцького: Навчання в Україні під час війни: Вибачте, що не відповідала під час пари. У підвалі важко ловити більш-менш адекватний інтернет

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

Діалог на Волині. Поляки та українці порушили найскладніші питання

На Волині в Україні завершилися семінари з польсько-українського примирення. Експерти, науковці, а також журналісти з Польщі та України обговорювали найскладніші питання, пов'язані з відносинами між нашими країнами, зокрема ексгумацію жертв злочинів 1943 року, зерновий скандал та російську дезінформацію.

Закриття USAID. Як Трамп ліквідував найбільше агентство зовнішньої допомоги

USAID, тобто Агентство США з міжнародного розвитку, було офіційно закрито після того, як президент Трамп поступово розформував його через нібито неефективне витрачання коштів.

Релігійні переслідування на окупованих територіях України [ЗВІТ]

З метою виправдання та «сакралізації» війни Росії проти України в Московському патріархаті впроваджується квазірелігійна імперська ідеологія «русского міра», в якій ця війна подається як «священна» та як «метафізичне» протистояння православної «Святої Русі» «сатанинському Заходу».

Протести фермерів дали результат. Європейський Союз обмежує торгівлю деякими товарами з України

Європейський Союз і Україна досягли попередньої домовленості щодо нової торговельної угоди. Вона зобов’язує Київ поступово впровадити стандарти сільськогосподарського виробництва ЄС до 2028 року. Також передбачено запровадження обмежень на деякі стратегічно чутливі товари, зокрема зерно.

Військово-технічна революція змінює розклад сил у світі – держави не встигають за змінами

Військово-технічна революція змінює характер російсько-української війни, і всі помилки або запізнення військово-політичного керівництва оплачуються життями людей. Росія й Україна ведуть смертельне змагання з впровадження нових технологій, і боротьба дронів на полі бою нагадує природний добір у тваринному світі. Танки й військові кораблі нагадують уже динозаврів, які програли конкуренцію маленьким ссавцям. Чи можуть інші країни наздогнати зміни в характері сучасної війни?

Рашизм – ідеологія сучасної російської влади. Чим відрізняється від класичного фашизму?

За роки війни з Росією слово «Рашизм» міцно увійшло в ужиток в українському суспільстві, хоча деякі політологи вважають його невизначеним і ненауковим поняттям. Проте українці чудово розуміють, що таке рашизм і чим він відрізняється від інших різновидів фашизму. 2 травня 2023 року Верховна Рада надала визначення поняттю «рашизм», перелічивши його основні характеристики. Це визначення має описовий характер, тому це поняття стало темою чергової статті Миколая Карпіцького для словника війни на PostPravda.Info.

Ряшівська дронова ініціатива. Польща вступає у військовий бізнес з Україною

У Ряшеві (Польща) підписано меморандум про наміри щодо розвитку технологій автономних безпілотних літальних апаратів. Ряшівська дронова ініціатива відкриває шлях до створення спільної платформи польсько-української співпраці, яка об’єднує науку, промисловість та інновації.

Атаки на Україну: «Як ти?». «Якби я пішла до ванної, мене б не поранило склом» [РЕПОРТАЖ]

Атаки стають все частішими. 17 червня 2025 року Росія бомбардувала Київ. Загинуло 28 людей, серед них майже вся родина: Ростислав та Інна, їхній 22-річний син Артем та його 21-річна дівчина Вероніка. Вижив лише 12-річний Ілля, який тієї ночі саме ночував у бабусі. Кілька днів тому російські бомби впали на Харків, а 19 червня – на Краматорськ.

Повʼязані статті