Іран – масштаб насильства в невідомий. Січневі протести були придушені з нелюдською жорстокістю від імені режиму, який проголошує пріоритет релігійної моралі. Однак така жорстокість суперечить будь-якій моралі та будь-якій релігії. У який момент релігійно-моральна мотивація іранської влади перетворюється на некрофільну? Чи є неминучим переродження ідеологічного тоталітаризму в Ірані в некроімперіалізм – за аналогією з тим, що сталося в Росії?
Чи може громадянин держави-агресора бути політично суб’єктним, якщо вся його країна працює на війну? Поки що йдеться лише про можливість прояву політичної суб’єктності – і лише за умови, якщо така особа працюватиме на воєнну перемогу над агресором. Чи готові до цього кандидати, які нині висуваються до російської платформи при ПАРЄ?
Перманентна війна із Заходом перетворилася на національну ідею Росії. Путін боїться завершення війни й обговорення чергового «мирного плану» сприймає як продовження війни дипломатичними методами. Підтримавши оприлюднений минулого тижня «мирний план» Трампа, він насправді розраховує перекласти відповідальність за його провал на Україну та Європу і продовжити військову агресію.
Атлантизм і його нові виклики передбачають узгодження глобальної економіки з урахуванням взаємного впливу й обмежень з глобалізованою і часто надмірно взаємопов'язаною системою, враховуючи також національні інтереси багатьох держав. Які надії й ризики з цим пов'язані? У чому полягають труднощі співпраці?
Найбільший політичний противник Зеленського, Петро Порошенко та його депутати з партії «Європейська солідарність» заблокували трибуну Верховної Ради України, вимагаючи відставки всього уряду.
Естонський публіцист Андрій Кузичкін бачить загрозу в посиленні позицій «пацифістів» в естонському істеблішменті й розмірковує про те, які кроки має вжити Естонія, щоб протистояти можливому військовому вторгненню Росії. Поради Андрія Кузичкіна можуть бути корисні не лише Естонії, а й Польщі та Україні для зміцнення їхньої обороноздатності.
