Новообраного президента Америки можна вважати демагогом і популістом, але насамперед він – революціонер. Сподіваючись зробити Америку знову великою, Дональд Трамп обіцяє здійснити фундаментальну, всеосяжну і швидку трансформацію американських політичних, економічних, соціальних і культурних інститутів. Такі масштабні зміни – це те, що ми маємо на увазі під словом «революція».

Америка вибрала новий курс

У цьому сенсі Трампа можна порівняти й поставити в один ряд з такими революціонерами, як Максиміліан де Робесп’єр, Володимир Ленін, Адольф Гітлер або Мао Цзедун. Це порівняння не означає, що їхні революційні програми ідентичні. Це лише означає, що їхні програми спрямовані на фундаментальні, всеосяжні й швидкі зміни.

Як і всі революціонери, президент Трамп швидко зіткнеться з тим, що німецько-американський політолог Отто Кірхгаймер назвав «обмежувальними умовами».

За словами Кірхгаймера, «обмежувальні умови» – «особливі соціальні та інтелектуальні умови, які є під час народження [революційних] режимів». Це умови, «які повинні бути подолані, щоб новий режим міг і далі існувати». До них належать «соціальна структура; природа нового режиму; характер методів, доступних режиму, і тих, які він застосовує для подолання обмежувальних умов».

Коли революційні режими стикаються з «обмежувальними умовами», вони можуть або здійснити «революційний прорив» і в такий спосіб вижити, або ж не зробити цього, і тоді вони втрачають силу або падають.

Проблема для революціонерів в тому, що вони завжди приходять до влади в рамках певної наявної соціальної структури, яка є щонайменше консервативною і задоволеною своїм сенсом існування, а щонайбільше – ворожою або байдужою до поставлених цілей революції. Простіше кажучи, інститути завжди є бар’єром на шляху радикальних змін, оскільки встановлюють певні загальноприйняті моделі поведінки.

Революційна Америка

Революційний режим завжди поділений на радикалів і поміркованих, які погоджуються щодо кінцевої мети у найзагальнішому, туманному уявленні, наприклад, зробити Америку знову великою, але розходяться в поглядах на засоби її досягнення. Напередодні захоплення влади всі погоджуються з тим, хто є ворогом, і що він має бути знищений. Після захоплення влади неминуче виникають розбіжності, конфлікти й внутрішні чвари, а на перший план виходять конкретні політичні питання.

У цей момент сутнісне важливо, які засоби у розпорядженні режиму, й особливо, якою мірою він готовий їх безжально використовувати. На опонентів можна чинити політичний та економічний тиск, що означає тривале терпіння їхнього існування і, можливо, прийняття реформістської платформи. Або ж можна використовувати цілеспрямоване або невибіркове насильство, щоб нав’язати зміни соціальним, політичним і економічним акторам, які чинять опір.

Більшовицький режим у Росії є класичним прикладом «обмежувальних умов» і революційних проривів. Безпосереднім викликом цього режиму був прихід до влади як пролетарської партії в «селянському морі». Другий виклик полягав у тому, що Володимир Ленін, Йосип Сталін, Лев Троцький і Микола Бухарін перебували в конфлікті, поки Сталін нарешті не переміг і не взяв владу під свій повний контроль.

Третій виклик прийшов, коли Сталін зрозумів, що його режим зможе вижити, тільки якщо зробить революційний прорив через колективізацію, індустріалізацію і тоталітаризм. Мільйони людей загинули, а сам радянський режим ледь не впав у момент нападу Гітлера на Радянський Союз у 1941 році, коли виявилося, що мільйони солдатів і цивільних осіб готові здатися в полон.

Подібна динаміка з такими ж катастрофічними наслідками для мільйонів людей спостерігалася в революційній Франції, нацистській Німеччині й комуністичному Китаї.

Революціонер Трамп зіткнеться зі схожими дилемами

Американці можуть багато говорити про зміни, але в основі своїй вони консервативні й хочуть, щоб їм давали спокій. Американська соціальна структура є дуже інституціолізованою і тому стійкою до революційних змін. Це є важливішою «обмежувальною умовою».

Так само неминучою є напруженість, яка вийде на поверхню в таборі Трампа, коли увага звернеться до політики й засобів її реалізації. Республіканська більшість у Конгресі й Верховному суді швидко відчує розкол, коли щось стане на заваді, а революційна простота виявиться неадекватною емпіричній складності.

Дві сфери, де Трамп майже одразу зіткнеться з неочікуваними складнощами, це проблема імміграції та російсько-українська війна. Депортація 10 мільйонів іммігрантів виявиться майже неможливою, навіть якщо для цього доведеться долучити американську армію. А очікувати розв’язування глибоко вкоріненого конфлікту в Україні протягом 24 годин – особливо після того, як Володимир Путін дав зрозуміти, що не погодиться ні на що менше, ніж на повну перемогу – в кращому випадку наївно, в гіршому – безглуздо.

Робесп’єр, Ленін, Гітлер і Мао застосовували масове насильство, бо розуміли, що це, зрештою, єдиний спосіб зламати свої «обмежувальні умови» й здійснити революцію. Трамп відмовиться від масового насильства, частково тому, що він не наважиться вбити або ув’язнити мільйони, а першою чергою тому, що навіть переважна більшість його прихильників буде обурена. Це означає, що революційні прагнення Трампа зазнають поразки.

Якщо Трамп, зіткнувшись з нездоланними «обмежувальними умовами», вирішить відмовиться від революції й прийняти більш помірковану форму правління – ще не все втрачено. Його соціальна база може обурюватися, але він виживе.

На жаль, на цей момент провал революційної внутрішньої й зовнішньої політики Трампа завдасть величезної шкоди мільйонам людей – першою чергою американцям і українцям – і усуватиме цю шкоду буде вже нова влада, а це займе багато часу.

Ця стаття з відкритих джерел була спочатку опублікована в журналi The Hill.

Фото: trumpwhitehouse.archives.gov

Про автора: Професор Олександр Мотиль

Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».