ННа Волині в Україні завершилися семінари з польсько-українського примирення. Експерти, науковці, а також журналісти з Польщі та України обговорювали найскладніші питання, пов’язані з відносинами між нашими країнами, зокрема ексгумацію жертв злочинів 1943 року, зерновий скандал та російську дезінформацію.
Сварка, бойкот і діалог на Волині
– Під час зустрічей поляків і українців на Волині не було місця поблажливості. На семінарах експерти читали лекції, зокрема про те, які стереотипи досі панують серед поляків щодо українців, що оселилися в Польщі після 2022 року, та що думають про поляків українці, які залишилися вдома і щодня борються з російською агресією, під обстрілами своїх міст. Іноді доходило до суперечок, а часом – навіть до своєрідного бойкоту з боку окремих українців. Та все ж здебільшого вдавалося повернутися до діалогу і сісти за стіл переговорів. Це свідчить, що шлях до справжнього примирення між нашими народами ще далекий, але він можливий, – визнає Анна Стожко, одна з організаторок.
– Повірте, це дуже тривала й непроста праця. Підготовка до цих семінарів тривала кілька місяців. Ми прагнули зібрати в одному місці фахівців і експертів із польсько-українських відносин, хоча часто доводиться чути, що таких спеціалістів просто не існує. Виявляється, можливо, це справді так – їх небагато. Та навіть тих небагатьох нам усе ж таки вдалося зібрати разом. Порозуміння, примирення – це не те, що подається нам на блюдечку. Важливо також зібрати людей зі споріднених сфер діяльності, щоб діалог був здоровим. І, гадаю, попри суперечки, нам це вдалося, – стверджує Анна Стожко.
Читати також з цієї теми на PostPravda.Info: Анджей Оссовський став жертвою провокації з боку росіян. Хто стоїть за дезінформацією?
Злочин на Волині – тема, яка досі викликає гарячі суперечки
Важливою темою під час семінарів була ексгумація жертв волинських злочинів 1943 року. Серед іншого обидві сторони обговорювали, як вони бачать це питання і що завдає біль полякам, а що – українцям. «Дискусія з цього питання триває. Триває діалог. Це дуже важливо. Я маю друзів у Польщі, й наші стосунки ніколи не зміняться. Але якими можуть бути стосунки між урядами в цьому питанні? Я не можу цього передбачити», – зізнається Стожко.
– Ми прямуємо до порозуміння. Це процес, який усе ще триває. Чи вдасться? Це не повністю залежить від нас, але все ж таки ексгумації вже розпочалися. Проте в польських ЗМІ дуже мало інформації про те, що вони стартували. Чому так, якщо раніше ця тема була такою важливою? Чому не говорять уголос, що процес уже триває? Інформацію знайти можна, але тим, хто справді цікавиться, доводиться добре пошукати у ЗМІ. Я вважаю, що для досягнення порозуміння важливо підкреслювати ті кроки, які вже зроблено – адже ще рік тому ми могли лише мріяти про це, – переконує одна з організаторок.
Поляки й українці не однакові
Гості також наголошували, що одним із перших кроків до порозуміння має бути розуміння, що поляки й українці відрізняються один від одного і зовсім не такі схожі. «Адже припущення, що ми бачимо світ однаково, призводить до гніву, коли виявляється, що інша сторона нас зовсім не розуміє», – каже Сергій Штурчецький.
– Нам потрібні розуміння й відкритий діалог. Навіть наша зустріч тут показала, що іноді звичайна недомовленість, суперечка чи щось, на перший погляд, цілком невинне, може призвести до серйознішого конфлікту. Ми мусимо розмовляти – поляки й українці. Попри мовний бар’єр, бо він, зрештою, існує. Багато українців розмовляють польською, але у зворотному напрямку це не працює. До того ж ми так мало знаємо одне про одного. Хто є прем’єр-міністром України? Які є відомі музиканти? Письменники? Один народ майже нічого не знає про інший. Це певною мірою спадщина імперії – ми знаємо більше, наприклад, про Росію, ніж одне про одного, – пояснює науковець.
– Однак якщо ми самі не приймемо рішення, що хочемо порозуміння, то запевняю всіх вас, у Кремлі вже вирішили: ні Польща, ні Україна не мають бути сильними, незалежними, великими країнами. Скажу більше – на думку Москви, нас взагалі ліпше б не було. Зовсім. Але ми ж цього не хочемо. Ми хочемо бути. Ми хочемо жити.
Дезінформація, тобто розділяй і володарюй
Доктор Матеуш Каміонка з Ягеллонського університету підготував на семінарі презентацію про стереотипи та думки поляків щодо українців. Багато з них ґрунтуються на хибних припущеннях, наприклад, що українці невдячні за допомогу, отриману від поляків, або занадто мало дякують. «Ми знаємо, що ці подяки лунали вже тисячі разів, але для громадської думки це все ще замало. Однак ніхто не уточнює, яких ще подяк він очікує, і в цьому проблема», – пояснив науковець.
– Україна зараз бореться з російським агресором за виживання не тільки своє, але й усієї Європи та вільного світу. І ми знаємо, хто веде цю боротьбу разом з нами. Тому ми надзвичайно вдячні полякам, польському народу і всьому суспільству за те, що вони не залишили нас у цей найчорніший час, – додає доктор Сергій Штурчецький.
На тему дезінформації та ролі пропаганди в інформаційній війні, яка ведеться проти західних країн, у тому числі проти Польщі, висловлювалися, серед інших, експерти PostPravda.Info, а також Анатолій Курносов, Домінік Сервацький, Євген Магда та Маріуш Патей.
Семінари на Волині були організовані, зокрема, Асоціацією польсько-українського примирення, яку очолює Кароліна Романовська – перша полька, що торік подала приватну заяву про ексгумацію своїх близьких – жертв Волині 80-річної давнини.
Читати також з цієї теми на PostPravda.Info: Чи Волинь – справа виключно істориків? Відповідальність безумовна [ДУМКА]
