Чи закінчиться геноцидна війна Путіна проти України у 2025 році? Якщо вірити прогнозам трьох видатних економістів – росіянина, шведа та американця, відповідь – ймовірно, так. Володимир Мілов, Андерс Ослунд і Джеффрі Зонненфельд сходяться на думці, що Росія буде нездатна продовжувати війну в економічному, а отже, і у військовому плані. На їхню думку, 2025 рік стане вирішальним для путінського режиму.

Російська економіка руйнується

Оскільки російська економіка падає, зубожіння і соціальне невдоволення зростають, а гроші висихають, у Путіна закінчаться ресурси для підживлення своєї військової машини. Хоча російський егоцентричний диктатор схильний до безглуздого хизування і не погодиться з їхнім аналізом, але його порожні кишені вказують на інший висновок.

Річ у тому, що країна може бути великою державою або вести величезну війну лише тоді, коли вона має необхідні для цього економічні засоби. Солдати, припаси й озброєння коштують величезних грошей. Імперіалізм вимагає ще більше, оскільки передбачає збільшені витрати ресурсів. Економічні карлики не можуть бути військовими гігантами, а збанкрутілі економічні карлики ще менше здатні вести війни.

Якби Путін не вважав себе історично винятковим, він би подивився в минуле і побачив, що він став на шлях до провалу – що само собою вже безнадійно – і до краху свого режиму і, можливо, своєї держави.

Австро-Угорщина й Османська імперія не мали економічних ресурсів для модернізації своїх армій. Вони не лише програли Першу світову війну, але й розпалися. Імперська Росія, яка також не була економічним гігантом, опинилася на боці переможців, але все одно розпалася. Кайзер Вільгельм II та Адольф Гітлер мали потужні економіки й думали, що можуть дозволити собі розпочати глобальну війну. Але коли вони втягнули у конфлікт США, то тим самим порушили баланс сил і ресурсів не на свою користь.

США і Китай мають найсильніші економіки у світі й, що закономірно, є наддержавами. Не дивно, що Америка зберегла цей статус навіть після поразки у В’єтнамі й Афганістані та половинчастого провалу в Іраку. Однак Путін і його товариші не можуть дозволити собі програти. Вони знають, що програш в Україні, ймовірно, означає втрату грошей, їх самих і самої держави.

Економічна безвідповідальність завжди вирішальний чинник

Досвід Радянського Союзу часів Леоніда Брежнєва повинен би дечому навчити Путіна. Радянська економіка, що у занепаді, не могла підтримувати брежнєвські військові витрати, зовнішньополітичний авантюризм і агресію в Африці, на Близькому Сході, у Східній Європі й Афганістані. Конкуренція з набагато багатшими Сполученими Штатами затягнула Радянський Союз у борги, знизила його економічний статус, деморалізувала росіян, розлютила неросіян і підштовхнула Михайла Горбачова до реформ, які зрештою вбили СРСР.

Нинішня частка Росії в номінальному світовому ВВП становить порівняно невеликі 2 трильйони доларів проти 29 трильйонів доларів США, 19 трильйонів доларів Китаю і 5 трильйонів доларів Німеччини. Фактично, частка Росії практично дорівнює частці Канади й Мексики, які не виявляють імперіалістичних прагнень.

Ці цифри не завадили Путіну протиставити себе всьому НАТО (сукупна частка якого у світовому ВВП приблизно в 30 разів перевищує частку Росії), витрачати величезні кошти на війну в Україні, змусити майже мільйон молодих російських фахівців і професіоналів втекти за кордон, вбити або покалічити понад 600 000 своїх співвітчизників, знехтувати споживчий сектор, спричиняти інфляцію понад 20 %, перетворити Росію на китайську колонію і поставити її в один ряд з такими економічно безнадійними країнами, як Північна Корея, Іран і Венесуела. Економічна безвідповідальність таких разючих масштабів ніколи не залишається безкарною.

Прийдешня економічна криза в Росії

У наступному році, швидше за все, стане зрозуміло, що саме вдарить по Путіну. Якщо економіка Росії зазнає краху, те ж саме станеться з армією і фронтом. Навіть якщо військова машина лише сповільниться й українці повернуть собі ініціативу, наслідки для Путіна будуть руйнівними.

Позбавлений грошей, Путін матиме лише два варіанти. Один з них – донести свою позицію до широкої громадськості й піти на поступки в обмін на ресурси, що є немислимим для такого маніяка-мегаломана, як він. Інший – довести свою армію до повного виснаження в надії на якесь диво. Це лише відстрочить його поразку і наслідки ймовірного перевороту з боку його колишніх союзників.

Економічна криза, що насувається на Росію. призведе до трьох результатів. По-перше, якщо Україна протримається й отримає необхідну підтримку, вона виграє, хоча б тому, що Росія програє. По-друге, час для переговорів з Путіним настане у 2025 році, коли його армія й економіка зайдуть у глухий кут, а не зараз, коли він усе ще б’є себе в груди. По-третє, Путін незабаром може стати схожим на Людовика XVI, який зіткнувся зі схожою проблемою в 1789 році, коли фінансова криза змусила короля скликати Генеральні штати.

І ми всі знаємо, що сталося після цього. 

Ця стаття з відкритих джерел була спочатку опублікована в журналі The Hill.

Фото: pixabay.com

Про автора: Професор Олександр Мотиль

Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».