Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв під час переговорів із главою Росії Володимиром Путіним в суботу, 25 липня, в Омську запропонував заморозити війну в Україні. Він заявив: «Ми завжди з повагою ставилися до українського народу, його культури та мови й вважаємо, що природа цього конфлікту не зовсім зрозуміла для багатьох, зокрема й для нас». Однак публіцист з Естонії Андрій Кузічкін вважає, що насправді президент Казахстану передав Путіну послання від Сі Цзіньпіна. Але чи здатний Путін правильно його прочитати – у цьому є великі сумніви.
Чому Токаєв раптом закликав заморозити війну?
Одразу після виступу президента Казахстану Касима-Жомарта Токаєва на форумі в Омську російські пабліки буквально вибухнули обуренням. І це не дивно: за кілька хвилин Токаєв поставив під сумнів ідеологічну конструкцію, на якій Кремль упродовж багатьох років вибудовував обґрунтування війни проти України. Його тези про відсутність причин для конфлікту, визнання української державності, прогноз руйнівних наслідків війни для Росії та заклик заморозити бойові дії стали для Володимира Путіна справжнім холодним душем. Точніше – публічним політичним ляпасом.
Як же президент Токаєв наважився на такий конфронтаційний крок? Російські Z-патріоти вже засипали його образами й навіть пригрозили, що Казахстан стане наступною ціллю «визволення російських земель». Водночас Казахстан, який має найдовший у світі сухопутний кордон із Росією – понад 7,5 тисячі кілометрів, населення близько 20 мільйонів осіб, не володіє ядерною зброєю та значною мірою залежить від Москви в економічній і стратегічній сферах, об’єктивно залишається вразливим до можливого російського тиску.
За президентом Казахстану стоїть Пекін?
На мій погляд, Токаєв не був ініціатором заяви, яка так сильно сколихнула російський істеблішмент. Найімовірніше, він виступив у ролі посередника, передавши Володимиру Путіну послання від Сі Цзіньпіна. Водночас Китай як потенційний гарант безпеки Казахстану виглядає значно надійнішим партнером, ніж Росія.
По суті, Пекін уже кілька десятиліть здійснює «тиху експансію» як у східних регіонах Росії, так і в Казахстані. Через Казахстан проходить майже 85% сухопутного товарообігу Китаю з країнами Центральної Азії та Європи. За підсумками 2025 року взаємний товарообіг між Китаєм і Казахстаном сягнув майже 50 млрд доларів, загальний обсяг накопичених прямих інвестицій становив близько 30 млрд доларів, у Казахстані діє понад 8,5 тисячі компаній за участю китайського капіталу, а щорічний обсяг реалізованих спільних проєктів оцінюється приблизно у 8 млрд доларів. Для порівняння: товарообіг Казахстану з Росією становив близько 28 млрд доларів, тобто майже вдвічі менше, ніж із Китаєм.
Очевидно, Казахстан перетворився на один із найважливіших геополітичних просторів, у якому Росія та Китай конкурують за вплив. Якщо раніше відносини Астани й Москви спиралися передусім на спільне історичне минуле, то війна проти України істотно змінила пріоритети казахстанського керівництва.
Читати також на PostPravda.Info: Петербурзький міжнародний економічний форум, українські дрони та відірваний від реальності Путін
Казахстан змінює політичну орієнтацію з Росії на Китай
Із надійного союзника та вигідного партнера Росія перетворилася для Казахстану на потенційне джерело військової загрози й токсичного економічного контрагента. Саме тому останніми роками Астана активно зміцнює відносини з Пекіном. Ідеться не лише про економіку. Китай формує власний центр глобального геополітичного впливу, у межах якого Росії та Казахстану, вочевидь, відводиться підпорядкована роль. Складається враження, що Путін або не розуміє цього, або не хоче визнавати, або все ще намагається чинити опір такій перспективі. Натомість керівництво Казахстану демонструє більшу гнучкість. У цьому контексті виступ Токаєва в Омську можна інтерпретувати як передачу Путіну сигналу з боку Пекіна і водночас як демонстрацію стратегічної орієнтації Казахстану на Китай.
Чому це сталося саме тепер і саме в такій формі? Донедавна і Китай, і Казахстан, як і багато інших держав, певною мірою були бенефіціарами війни в Україні. Через казахстанські банки проходили фінансові операції російських компаній, а паралельний імпорт санкційних товарів приносив казахстанській економіці значні доходи. Китай купував російські енергоресурси за пільговими цінами та постачав товари подвійного призначення як до Росії, так і до України.
Війна стає проблемою як для Казахстану, так і для Китаю
Однак зміна характеру бойових дій, що супроводжувалася різким зростанням інтенсивності далекобійних ударів Збройних сил України по території Росії, зокрема атак на трубопровідну інфраструктуру й термінали, через які здійснюється експорт казахстанських енергоресурсів, істотно підвищила загрози для зовнішньої торгівлі Казахстану. Додатковим чинником став 21-й пакет санкцій Європейського Союзу, який значно розширив обмеження на співпрацю з Росією. З новими проблемами зіткнувся і Китай: уперше під санкції Європейського Союзу одночасно потрапили чотирнадцять китайських компаній. Крім того, зберігається ймовірність подальшого посилення американських санкцій. Наскільки реальною виявиться ця загроза, покаже час, однак сама ймовірність такого розвитку подій стає дедалі відчутнішою.
Я давно писав, що ключ до припинення війни в Україні перебуває в Пекіні. Сьогодні Китай залишається єдиним по-справжньому впливовим союзником Володимира Путіна. Якщо Пекін відмовиться від стратегічної співпраці з Москвою, російський політичний режим опиниться у вкрай тяжкому становищі. Поки вигоди від партнерства переважали репутаційні втрати, Сі Цзіньпін ігнорував численні заклики світових лідерів вплинути на кремлівського хулігана – Путіна – і зупинити війну.
Однак економіка Китаю стикається зі зростаючими труднощами. Європейський Союз послідовно посилює обмеження щодо китайських компаній, а перспективи подальшого погіршення відносин із Заходом стають дедалі очевиднішими. Водночас Кремль і надалі наполягає на досягненні військової перемоги та відкидає варіант заморожування конфлікту, що істотно звужує можливості для дипломатичного врегулювання. Можливо, саме тому Пекін, дипломатична традиція якого зазвичай виключає публічні конфлікти, вирішив скористатися візитом президента Токаєва до Росії, щоб через нього передати Володимиру Путіну гранично чіткий політичний сигнал: «Закінчуй!»
Однак Путін цього сигналу не сприйняв, продемонструвавши тим самим втрату зв’язку з реальністю. Залишається лише спостерігати, за яким сценарієм розвиватимуться подальші події. Схоже, попереду на нас чекає ще чимало несподіваних поворотів.
Читати також на PostPravda.Info: Вибори в Україні вже не за горами. Війна наближається до завершення, тому Київ пожертвував Варшавою [АНАЛІЗ]
