Нещодавно Ілон Маск опублікував у соціальній мережі X (власником якої він є) коротке речення, яке має занепокоїти всіх американців – особливо його теплого друга, новообраного президента Дональда Трампа. Це сталося після того, як президент України Володимир Зеленський сказав в інтерв’ю: «Сполучені Штати не можуть змусити нас “сидіти й слухати” за столом переговорів. Ми, врешті-решт, незалежна країна». Маск прокоментував у відповідь: «Його почуття гумору дивовижне 😂» (He sense of humor is amazing 😂). Відповідь Маска містить дві прикрі помилки. По-перше, він написав «he sense» замість «his sense». По-друге, він використав смайлик, що сміється зі сльозами, замість крапки. 

Ілон Маск не перестає дивувати

Зараз Маск очолює так званий «Департамент ефективності уряду» (DOGE) разом з іншим амбітним багатієм, Вівеком Рамасвамі. Саме цей Маск, замість того, щоб переглянути свій однорядковий твіт з шести слів, публікує його з помилками, які трапляються у студентських роботах. Хіба так поводився б грамотний цар ефективності? 

Маск міг би сказати, що незначні помилки не відволікають від очевидної суті його допису. Також міг би додати, що недбалість є невід’ємною рисою написання текстів у соціальних мережах, і що треба зосереджуватися не на дрібницях, а на суті повідомлення. Усе це правда, але сумніви залишаються. Адже можна припустити, що Маск, як самопроголошений геній, який, до того ж, є найбагатшою людиною у світі, точно знав, як він пише, але йому це було абсолютно байдуже. 

І в цьому полягає проблема. Супербагаті генії на кшталт Маска не залишаються супербагатими геніями, якщо дозволяють собі недбалість. Це прямий шлях до банкрутства. Уявіть, що Маск каже потенційному бізнес-партнеру: «Я сказав 5 мільйонів доларів? Вибачте, я мав на увазі 50 мільйонів доларів». – Це немислимо. 

Однак, коли справа доходить до образи українського президента, Маск не знаходить кількох зайвих секунд, щоб перевірити свою образу на помилки. Мабуть, він просто подумав: «Навіщо старатися? Головне – донести свою думку». 

Коли справа доходить до безпідставних образ, Маск у своєму репертуарі. Нещодавно він назвав канцлера Німеччини дурнем, і це сталося одразу після того, як розвалилася правляча коаліція на чолі з соціалістами. Гірше за те, Маск називає «Олафа» блазнем – не канцлера Шольца і не Олафа Шольца, а просто старого доброго «Олафа». Ніби дипломатична ввічливість і німецькі манери не мають жодного значення. Чи вказує це, що Ілон – «Гробіан» (вигаданий покровитель вульгарних і грубих людей – прим. ред.) або просто хам?

Такі витівки виглядають кумедними й можуть показати нам, яким насправді є характер Маска, або якою мірою його власна риторика була натхненна риторикою Трампа. Але насамперед ці витівки показують, наскільки здатний Маск сприяти ефективності уряду.

Як Ілон Маск буде керувати Департаментом державної ефективності? 

Недбалість і образи можуть працювати в приватному секторі, але це не спосіб керувати «напівдержавним агентством», якому доручено розібратися, які офіси потрібно скоротити, а які ні. Таке величезне починання вимагає глибоких знань бюрократії та юридичних питань – знань, якими не володіють ані Маск, ані Рамасвамі. Крім того, було б корисно проявити певну смиренність і доброзичливість, чого ніхто з них не робить. Складається враження, що вони поводитимуться, як горезвісні слони в посудній лавці, і не залишать після себе нічого, окрім побоїща. 

Заклик Маска і Рамасвамі до волонтерів з високим IQ і готовністю працювати 80 годин на тиждень безоплатно, щоб стати, як вони кажуть, «революціонерами», є типовим для їхнього суїцидального підходу. Здається, вони думають, що бути розумним та енергійним достатньо, щоб покращити державну бюрократію. Однак радикально орієнтовані розумники приречені на невдачу, бо насамперед треба знати й розуміти, що ви хочете змінити.

Революціонери з радикальними цілями й недостатніми знаннями (що описує, по суті, всіх революціонерів) є саморуйнівними й смертельно небезпечними. Єдині люди, здатні виправити державні структури – це експерти, які можуть мати або не мати високий IQ, але розуміються на державному управлінні та праві. Це можуть бути професори, журналісти, аналітики чи навіть бізнесмени – за умови, що це компетентні, порядні й незалежні експерти, чий власний добробут не залежить від того, як і що вони вирішать відрізати й відкинути. 

У якій спосіб все це пов’язано з неохайністю та образами Ілона Маска? Революціонери – це справжні віряни, які розуміють, що має на увазі їхній лідер, навіть якщо послання перекручене або незв’язне. Маск напевно знає, що у нього є величезна база фанатів, які будуть обожнювати його і йти за ним, попри його неохайність і вульгарність (або навіть через них). Одним словом, Маск – це Трамп.

Це звучить як чудова новина для кожного з них. Однак жодне місто не є достатньо великим для двох самопроголошених геніїв. Вони будуть сваритися, поки їхній пакт не закінчиться перестрілкою у «О.К. Коррал» (одна з найвідоміших перестрілок в історії Дикого Заходу – прим. ред.).

Тим часом, через кілька років, якщо комусь це ще цікаво, Департамент державної ефективності (DOGE) або виявиться величезною революційною осічкою, або за іронією долі стане ще одним неефективним, бюрократичним відомством, пронизаним бюрократією.  

Які смайлики тоді використовуватиме Ілон Маск? Сміх, сльози чи, можливо, і те, і інше?

Ця стаття з відкритих джерел була спочатку опублікована в журналi The Hill.

Про автора: Професор Олександр Мотиль

Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».