Чи розірвуть російські зумери порочне коло імперської свідомості?

Російська імперська свідомість відтворюється з покоління в покоління через сім’ю, школу та сам уклад життя. Але чи є надія, що в нову інформаційну епоху ця лінія спадкоємності обірветься? У Росії молодь масово емігрувала в інтернет-простір, де формує субкультури, здобуває нові знання та комунікативні навички незалежно від школи й сім’ї. Однак російська влада має намір максимально обмежити вільний інтернет. До чого це може призвести?

Хто такі зумери?

Люди, народжені від середини 1990-х до початку 2010-х років, – це перше покоління цифрової епохи, яке часто називають поколінням зумерів. Типовий його представник не мислить себе без інтернету, смартфона та соціальних мереж, не схильний до куріння й вживання алкоголю, приділяє особливу увагу здоровому способу життя. Зумери усвідомлюють себе космополітами вільного інтернет-простору, у межах якого об’єднуються в спільноти та формують субкультури. Саме тут вони опановують англійську мову, яку не змогли вивчити в школі, й здобувають свободу від національних кордонів.

Непередбачувані наслідки інформаційних технологій

Соціальні процеси важко передбачити – їх зазвичай доводиться пояснювати постфактум. Хто міг передбачити, що поширення інформаційних технологій призведе до повстання архаїки в усьому світі та перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США? Проте це можна пояснити заднім числом.

Примітивно-архаїчне світосприйняття не давало людям встигати за ритмом сучасного життя, замикаючи їх у маленькому звичному світі. Однак новий інформаційний простір цифрових технологій зруйнував цей комфорт, втягнувши їх у великий світ, – і це змінило розклад політичних сил. Зумери, втім, ще надто молоді, щоб стати співмірним чинником великої політики. Мають минути десятиліття, перш ніж нинішні учасники молодіжних субкультур подорослішають і увійдуть до еліти, яка визначає напрям розвитку суспільства.

Тим часом російська влада вже давно мобілізувала на свою підтримку всіх, хто орієнтується на архаїку, – й інтернет їй для цього не потрібен. Вона має намір утримувати молоде покоління в інформаційній резервації як ресурс для поповнення живої сили на фронті й тому послідовно бореться з вільним інтернетом. Чи реально це?

Як показав досвід десятирічної окупації східних регіонів України, теоретично – так. Моя студентка, яка спілкувалася з молоддю на окупованих із 2014 року територіях, зазначала, що ті ніби зупинилися в розвитку: «Якщо ми активні в житті, шукаємо, де на роботу влаштуватися, щоб забезпечити себе під час навчання, самі за себе ухвалюємо рішення, то місцева молодь інфантильна, їм на думку не спаде самим щось вирішувати». Під час широкомасштабного вторгнення всю цю молодь кинули гинути на фронті. Чи можна зробити те саме з усією російською молоддю? Думаю, саме це – одна з цілей боротьби з вільним інтернетом.

Боротьба з вільним інтернетом – перехід від авторитаризму до тоталітаризму

До 2011 року в Росії не було обмежень на інтернет із тієї самої причини, через яку його намагаються максимально обмежити зараз: російський диктатор Володимир Путін не розумів і не розуміє, що це таке і яке значення інтернет має для життя сучасної людини.

У 2012 році запроваджується реєстр заборонених сайтів, які провайдери зобов’язані блокувати. У 2014 році Генпрокуратура отримує право блокувати сайти без суду. 1 листопада 2019 року набуває чинності закон про «суверенний інтернет», що передбачає встановлення на мережах операторів обладнання для глибокої інспекції пакетів (DPI) – з метою повного контролю над мережею та ізоляції Рунету від глобальної мережі. Після початку широкомасштабної війни 24 лютого 2022 року блокуються Facebook, Instagram, Twitter і безліч незалежних ЗМІ. Починається перехід від вибіркових блокувань до тотальної політичної цензури. У січні 2026 року Держдума надає ФСБ право відключати будь-які види зв’язку – кабельний інтернет і Wi-Fi, мобільний зв’язок, у будь-якому регіоні країни. Від цього моменту користування інтернетом у Росії стає не правом, а привілеєм, дарованим владою.

Блокуючи інтернет, Кремль має намір перемістити молодь до відрізаної від світу інформаційної резервації. Але чи здатна аполітична молодь цьому чинити опір?

Українські та російські зумери

Якщо українські зумери, як правило, прагнуть інтегрувати можливості нових інформаційних технологій у своє соціальне життя, то їхні російські ровесники найчастіше – ескапісти. Це пояснюється різними шляхами, якими пішли Україна та Росія у XXI столітті.

Українська молодь стала свідком двох демократичних революцій, і це вселило в неї віру у власні сили та можливість впливати на суспільне життя. Їй потрібна нова Україна – вільна від корумпованої та некомпетентної бюрократії, яка відкриває всі можливості для талановитих людей. За неї молодь готова боротися, що підтвердив «Картонковий майдан».

У Росії, навпаки, встановився авторитарний режим – спочатку в м’якій формі: влада дотримувалася негласного суспільного договору з населенням: «Ви не втручаєтеся в політику – ми не втручаємося у ваше приватне життя». Це сприяло міграції молоді в інтернет-простір. Там сформувався соціальний прошарок молодих людей, які не хотіли мати нічого спільного з російською соціальною реальністю й не цікавилися тим, що відбувається в країні. Розмови про політику в їхньому середовищі вважалися майже непристойними – як нагадування про світ, від якого хотілося остаточно відсторонитися.

Чи розірвуть російські зумери порочне коло імперської свідомості?
Хто такі зумери? Ілюстрація створена штучним інтелектом.

Після початку широкомасштабного вторгнення авторитарний кремлівський режим остаточно трансформувався в тоталітарний, який прагне контролювати весь простір людського життя, зокрема й інтернет. Проте зумери-ескапісти намагаються цього не помічати.

З одного боку, це втеча від відповідальності за суспільне життя. З українського погляду така позиція сприймається як прояв інфантильності та безвідповідальності, як мовчазна співучасть у злочинах, які чинить Росія.

З іншого боку, російські зумери – це перше покоління, яке незалежно від держави формує себе у власних субкультурах. І це дає шанс нарешті розірвати порочний зв’язок поколінь, через який відтворювалася російська імперська свідомість. Це така втеча, яка залишає можливість повернутися в реальність – озброївшись набутими знаннями та навичками.

Російська влада не може цього допустити й зробить усе, щоб наповнити поки що аполітичну свідомість зумерів своїм змістом. Однак архаїчне світосприйняття, яке насаджує кремлівська пропаганда, аж ніяк не в’яжеться з образом інформаційного майбутнього. З одного боку – увесь світ без кордонів, можливість спілкуватися з будь-ким із будь-якого куточка Землі, уся культурна спадщина та всі сучасні наукові досягнення на відстані одного кліка. З іншого – повернення до середньовічних «духовних скріп», покликаних захистити від впливу сучасної цивілізації.

Сучасній російській молоді доведеться зробити свій вибір.

Читати також на PostPravda.Info: Партія мертвих проти путінської Росії

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

«Ти з нами або зникаєш». Російський механізм репресій проти журналістів

Від 2022 року росіяни скоїли в Україні майже 1000 злочинів проти журналістів і медіа. Нині близько 30 працівників медіа перебувають в окупаційних в’язницях. Російський механізм репресій – це схеми, які кремлівський режим удосконалював роками й застосовує з ретельно прорахованою цілеспрямованістю. Ми розмовляємо з Вікторією Нестеренко з київського Центру прав людини «Зміна».

40 років на чолі «Сургутнафтогазу». Як Володимир Богданов пережив СРСР, Єльцина та Путіна і чому Україна бомбить його нафтові підприємства

Володимир Богданов, багаторічний президент російської нафтової компанії «Сургутнафтогаз», надзвичайно впливова постать на російському ринку сировинних ресурсів. Уже понад 40 років він перебуває у світі, де перетинаються велика політика та великий бізнес.

Професор Ян Кубік для PostPravda.Info про вибори у США: «Ранок над болотом указів»

«Побоююся, що їм не вистачить енергії на те, щоб пояснювати американцям, наскільки важливою є зовнішня політика. Тим паче, що навіть не всі сенатори-демократи розуміють її значення», – говорить про вибори у США Ян Кубік, соціолог і політолог, професор Ратґерського університету в Нью-Джерсі.

Володимир Зеленський про відносини зі США: «Це як “Сам удома” – чергова частина». Чи купують росіяни Америку?

Президент України Володимир Зеленський вважає помилкою зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним на Алясці, оскільки вона допомогла зруйнувати ізоляцію російської пропагандистської версії війни. У подібному тоні український лідер висловлюється й щодо угоди про закупівлю російського дизельного пального Сполученими Штатами.

Щодня нові руйнування. Слов’янськ у вересні 2026 року. Есе у формі щоденника про життя в умовах війни

Згорілий ринок, обстріляний пам’ятник радянським воїнам – визволителям від гітлерівських нацистів, руїни в центрі міста, відсутність електрики й води, постійне гудіння дронів – так нині живе Слов’янськ. Життя під обстрілами вимагає особливого ставлення до страху й непередбачуваності смерті.

Поворотні моменти: Євгеній Доможиров, або Навальний із Вологди: «Я бачив, що наших хлопців перероблятимуть на м’ясо»

Євгеній Доможиров, російський опозиційний діяч, публіцист і правозахисник із Вологди, у розмові з Єнджеєм Моравецьким.

Росія може заявити права на країни Балтії

Росія поки що не висуває претензій на країни Балтії. Але вона дедалі наполегливіше формує історичну та юридичну мову погроз, якою такі претензії одного дня можна буде сформулювати. А російський досвід останніх років показує: якщо в Росії починають говорити про сусідні країни й народи мовою ворожнечі, війна вже близько.

Політика Індії: нейтралітет, мирне співіснування та нерозуміння сутності російського імперіалізму

Зовнішня політика Індії визначається її культурним та історичним досвідом, крізь призму якого вона сприймає війну Росії проти України. Це призводить до нерозуміння російського імперіалізму та толерантного ставлення до нього, що призводить до суперечливості політики Індії.

Повʼязані статті