Стережися, Путін – падіння Асада показує, що автократи не такі сильні, як усі думають [ДУМКА]

Поки що аналітики навперебій пропонують інтерпретації краху режиму Асада і наслідки цього для Близького Сходу, варто нагадати, наскільки несподіваною і навіть шокуючою була ця подія.

Чи можна було передбачити падіння режиму Асада?

Хоча деякі дисиденти й експерти вважали режим у Сирії крихким і слабким, люди здебільшого виходили з того, що влада сім’ї Асадів була стабільною. Зрештою, Башар Асад правив залізною рукою і був більш ніж готовий вбивати своїх підданих лише для того, щоб зберегти контроль.

Силові структури були на його боці. Громадські протести були відсутні. Зрозуміло, що режим був сильним. Швидкість і раптовість його падіння свідчать, що насправді режим був крихким і слабким. Друзі й вороги Асада помилялися, швидше за все, з ряду причин.

Одна обставина заслуговує на більш пильну увагу: це поширена думка, що всі авторитарні режими в принципі є сильними й стабільними. Широко поширене припущення дуже просто: режими, які заявляють про свою силу, мають бути сильними. Якщо вони контролюють і тероризують свій народ сьогодні, очевидно, і далі будуть робити це й завтра. Звідси й шок від їхнього краху.

Однак така думка свідчить про певне захоплення грубою силою і безжальністю, а також про нездатність уявити собі радикальні зміни. Ми вважаємо, і небезпідставно, що, якщо зараз так, то буде так і надалі. Адже набагато легше спроєктувати теперішнє на майбутнє, ніж виокремити чинники, які можуть порушити цю траєкторію. 

Та й безпечніше це робити. Передбачити радикальний прорив у часі завжди складно, оскільки практично неможливо правильно вгадати момент, коли це станеться. Для кар’єри й тих шансів, що дає життя, простіше припустити безперервність, а потім удавати здивування через несподівану появу «чорного лебедя» (несподіваної та раптової події з величезним впливом на реальність).

Ці міркування є не лише теоретичними або історичними

Попри це, сила й нещадність справляють таке враження, що не дивно, що падіння Асада вразило практично всіх, зокрема й його сусідів на Близькому Сході. Нещодавня історія має нагадати нам, що цей шок від подій – наслідок наших власних припущень та думок, а не самої реальності.

Почнемо з 1989 року, коли більшість соціалістичних режимів у Східній Європі розвалилися, як доміно, за лічені місяці. Щоправда, в Угорщині й Польщі системні зміни відбувалися вже давно, але Чехословаччина, Східна Німеччина і Румунія були редутами сталінізму – але всі вони також розвалилися.

Румунія, зокрема, виглядала як комуністичний бастіон. Її правитель Ніколае Чаушеску, здавалося, повністю контролював ситуацію, поки в один момент не втратив її. Його раптова втеча з Бухареста і подальша страта шокувала всіх у Східній Європі та за її межами. Однак найбільший шок стався через два роки, коли розпалася наддержава, до зубів озброєна звичайною та ядерною зброєю, з безжальним і ефективним КДБ.

Мало хто з експертів міг уявити, що Радянський Союз зникне з мапи навіть влітку 1991 року, коли кожна неросійська республіка проголосила незалежність після невдалого путчу. Адже наддержави, які були жорстокими й тоталітарними диктатурами, повинні були бути сильними, стабільними й стійкими. Натомість радянський режим розвалився практично за одну ніч. 

Ці не просто теоретичні чи історичні міркування. Вони повинні змусити нас переосмислити припущення, яке можна зустріти в багатьох аналізах путінського режиму: що він сильний і стабільний, тому що Путін каже, що він сильний і стабільний, попри те, що його економіка перебуває на межі стагфляції або гіперінфляції, Росія втрачає понад 1500 солдатів щодня на полі бою, вона відчуває гостру нестачу робочої сили як в економіці, так і в армії, і її слабкість змусила Кремль звернутися за підтримкою до Північної Кореї.

Той факт, що путінський режим набагато слабший, ніж усі собі уявляють, не означає, що він повинен впасти. Крах може тривати роками, а може зайняти місяці або тижні. Річ в тому, що ми повинні розглядати варіант краху так само як і можливість стабільності й спадкоємності режиму. 

На мою думку, Путін уже змирився з такою можливістю або ж тільки починає змирятися. Надавши притулок Асаду і його сім’ї, він визнав (можливо, свідомо, а можливо, і ні) зв’язок між собою і сирійським тираном, а також між своїм режимом і диктатурою Асада. Яскраво виражена ненависть до Асада, яка призвела до захоплення Сирії повстанцями, має (хоча б трохи) вразити Путіна, особливо зараз, коли в Грузії проходять масові демонстрації, що нагадують українську Революцію Гідності 2014 року.

Подобається це комусь чи ні, але люди явно хочуть того, що так ненавидить Путін та його товариші – свободи. У той час як рівень освіти й засоби масової інформації повсюдно сприяють активності людей та свободі слова, єдиний спосіб зупинити це прагнення – наслідувати приклад Північної Кореї. Але навіть це не спрацює, оскільки сучасне населення світу здебільшого надто розумне, добре поінформоване й досвідчене, щоб терпіти нав’язування тоталітаризму чи фашизму.

Це ставить Асада, Путіна та інших тиранів у скрутне становище. Вони можуть переслідувати, гнобити й придушувати волю народу, але рано чи пізно їхні, здавалося б, стабільні режими впадуть. І тоді єдиним місцем, де вони зможуть знайти притулок, буде царство за колючим дротом Кім Чен Ына.

Ця стаття з відкритих джерел була спочатку опублікована в журналi The Hill.

Про автора: Професор Олександр Мотиль

Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».

Найважливіше цього тижня

POSTPRAVDA.INFO ВИПРАВЛЕННЯ ТА ВИБАЧЕННЯ ЩОДО ГВІНТОВКИ ГРОТА

«19 вересня 2024 року на PostPravda.Info був опублікований матеріал...

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Пужники: сьогодні починається ексгумація жертв. Ми будемо на місці

Розпочинаються перші з 2017 року ексгумації жертв, пов’язаних із так званою Волинською різаниною 1940-х років. Місцем досліджень стануть Пужники у Тернопільській області.

Некроімперіалізм – сутність сучасної Росії

Західний обиватель хоче вірити, що війна Росії проти України хоч і злочинна, але все ж таки раціонально пояснювана. Це дає надію на мирне майбутнє. Поняття «некроімперіалізм», яке відображає сутність сучасної Росії, руйнує цю надію, тому й не може бути популярним. Російський обиватель також хоче жити, тому прагне пристосуватися до влади. Але його бажання жити вступає в дисонанс із некрофілією цієї влади.

Перманентний конфлікт, параноя та беспредел – злочинний світ у владі. Пояснення щодо кремлівської системи

Беспредел як основа політики. Термін означає «відсутність кордонів» або ту позицію, яка запозичена з кримінальної субкультури й стала моделлю поведінки Кремля.

Є експертний звіт з Чорнобиля. Арка більше не захищає саркофаг. Потрібна реконструкція [ТІЛЬКИ У НАС]

Представники Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) відвідали Чорнобиль, повідомляє PostPravda.Info. Експерти приїхали в Україну, щоб оцінити загрозу і збитки, які виникли після атаки безпілотника на оболонку саркофагу, що захищає світ від шкідливої радіації. До яких висновків вони прийшли?

Дивіденди миру оплачуються США. Це кінець золотої ери Європи. [АНАЛІЗ]

Після розпаду Радянського Союзу «дивіденди миру» була дуже популярною концепцією, підтриманою Джорджом Бушем і прем'єр-міністром Великобританії Маргарет Тетчер на початку 1990-х років, але в кінцевому підсумку виявилася занадто нестійкою. Не було рівномірного розподілу вигод від загальної демобілізації. Вигоди залежали від того, де у великій глобальній грі стояли країни.

Бойові дрони зі штучним інтелектом. Чи очікує на нас війна роботів восени 2025 року? [РОЗМОВА]

Технологічна революція в армії може радикально змінити ситуацію. Бойові дрони вже зараз починають впливати на ситуацію на фронті. Якщо місце солдатів на передовій займуть дрони зі штучним інтелектом, Росія втратить свою головну військову перевагу. Адже тоді все залежатиме не від кількості солдатів, а від якості штучного інтелекту дронів.

Чому Мордор став символом Росії?

Чому для позначення Росії та російських солдатів українці використовують образи Дж.Р.Р. Толкіна з «Володаря перснів», а не з фільмів чи серіалів про зомбі або вампірів? Чи пов'язано це з естетичною інтуїцією, екзистенційним досвідом війни або ціннісними орієнтуваннями? На ці питання відповідає чергова стаття Миколая Карпіцького «Мордор» для словника війни.

Аліна могла бути моделлю, але зараз – пілот дрона на Донбасі: «Жінка в армії повинна пройти кола пекла» [РОЗМОВА]

Наскільки складно дівчині потрапити на бойову посаду? Чи потрібні жінки на фронті? Як українські солдати на передовій сприймають війну? Як вони уявляють своє повернення додому після війни? Що змінилося в українському суспільстві за останні два роки? Чи зможуть такі молоді люди, як Аліна, яка пішла в армію у 21 рік, продовжувати жити нормальним життям, коли на їхніх очах гине багато близьких? На ці та інші питання відповідає пілот дрона української армії Аліна Каре в інтерв’ю Христині Луцик. Пропонуємо розшифрування відеозапису інтерв'ю.

Повʼязані статті