Рішення президента Джо Байдена дозволити Україні використовувати американську зброю великої дальності, яка називається Армійська тактична ракетна система армії США (ATACMS), для атаки по цілях у глибині Росії є, як пише Washington Post, «значним розворотом у політиці США». Це стало можливим після того, як Москва розмістила майже 10 000 північнокорейських військових у Курській області, яка частково зайнята ЗСУ.
Чому ATACMS має величезне значення: три причини для занепокоєння Путіна
Ракетна система навряд чи стане проривом або чудодійним засобом від усіх проблем України, але вона важлива з кількох причин.
По-перше, ATACMS дасть змогу Україні ефективніше протистояти спробам Росії повернути собі Курську область з допомогою 50-тисячної армії, до складу якої входять північнокорейці. Початкове вторгнення ЗСУ інтерпретується по-різному: одні аналітики стверджують, що воно з військового погляду безглузде, інші – що воно відтягує російські війська з інших фронтів, тому вигідне для України.
Але найважливішим аспектом українського вторгнення і захоплення російської території є політичний. Це виставляє Путіна, який наказав своїм генералам повернути територію до 1 жовтня, просто слабким. Утримання українського контролю над територією сигналізує росіянам, першою чергою елітам, а потім масам, що Росія не є непереможною. Також це посилює позицію України на майбутніх переговорах, виключаючи для Росії можливість погодитися на заморожування лінії фронту, оскільки це означало б для неї поступитися «неонацистським» українцям частиною своєї священної землі – матінці Росії.
Тепер Київ може наполягати на вигідніших умовах в обмін на Курську область, якими б вони не були. Росія готова жертвувати 40 000 військовослужбовців щомісяця, що підвищує ймовірність того, що армія з 50 000 солдатів буде розгромлена протягом п’яти тижнів, а далі буде тільки більше втрат, поки в українців не закінчаться набої, а в росіян не закінчаться тіла. Але це станеться не завтра, і, можливо, до цього часу деякі росіяни можуть жахнутися купи російських трупів і вирішити, що похід самогубців має припинитися.
По-друге, рішення президента Байдена дозволити Україні атакувати російські об’єкти за допомогою ATACMS може мати значний, якщо не вирішальний, вплив на здатність Росії вести війну. Дійсно, Путін вивів більшість своїх бойових літаків й іншої техніки за межі досяжності ракет ATACMS. Однак у межах досяжності все ще залишається багато цілей, таких як аеропорти, нафтопереробні заводи, електростанції тощо. Зокрема, російські військові бази знаходяться в межах досяжності ATACMS. Атака на них смертоносною зброєю не лише послабить російську армію, а й ще більше пригнітить російський моральний дух, який, на думку багатьох спостерігачів, і так вже дуже пригнічений.
Путін зараз у скрутному становищі. Йому не вистачає людей і техніки, щоб відповісти. Тому він звернувся по допомогу до Північної Кореї. Його літаки вже давно знищують українську інфраструктуру і цивільне населення. З моменту першої ескалації – вторгнення 24 лютого 2022 року, Путін за власним свавіллям постійно нарощував воєнні дії, і практично не стикався з серйозними проблемами з боку малодушного Заходу. Тепер Байден нарешті показав, що нічого не буває задарма, навіть якщо це сталося із запізненням і ціною тисяч українських життів.
По-третє, ATACMS сигналізує і Путіну, і Трампу, що США ще не відмовилися від своїх амбіцій. Отже, крок Байдена ставить новообраного президента в скрутне становище. Звісно, той може відкликати дозвіл одразу після присяги, але тоді він виглядатиме пластиліном у руках Путіна. Це також послабило б його позиції в пошуках домовленостей про припинення війни. Адже навіть не генії знають, що не можна вступати в переговори, заздалегідь погоджуючись на умови опонента. Нагадаємо, що слабкість була одним з ключових звинувачень Трампа на адресу «сонного Джо». Прийняття ролі «безсилого Дональда», ймовірно, також не сподобалося б натовпу MAGA («Зробімо Америку великою знову»).
Байдену ж вдалося здійснити майстерний хід. Одним рухом він допоміг українцям, ускладнив життя Путіну та росіянам і потенційно поставив у незручне становище свого конкурента Дональда Трампа. Тепер Трамп повинен вирішити, чи зробить він Америку знову великою, відновивши повний суверенітет України.
Ця стаття з відкритих джерел була спочатку опублікована в журналi National Security Journal.
Фото: defense.gov
Про автора: Професор Олександр Мотиль
Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».