Технології змінили війну. Чи зроблять західні лідери висновки з аналізу Валерія Залужного?

8 липня 2026 року вийшла чергова стаття Валерія Залужного – одного з найраціональніших аналітиків сучасної війни. Свій талант стратега генерал продемонстрував восени 2022 року, коли спланував і організував успішний контрнаступ української армії, що став унікальною військовою операцією XXI століття. Ключова думка автора статті полягає в тому, що розвиток військових технологій потребує перегляду усталених уявлень про війну, зокрема самого поняття перемоги на полі бою та перемоги у війні. НАТО вже не відповідає сучасним викликам, оскільки цей альянс сформувався в умовах світу, якого більше не існує. Чи готові західні лідери, відповідальні за долю своїх країн, зробити відповідні висновки та змінити стратегічне бачення війни?

Чи можна в мирних умовах підготуватися до сучасної війни?

Чотири роки тому можна було без сумнівів говорити про військову перевагу НАТО. Однак війна змінила свій характер. Чи готові до цього виклику країни НАТО, які протягом останніх років справді зробили багато для зміцнення власної обороноздатності?

Російська армія на момент вторгнення в Україну у 2022 році вважалася другою армією світу. Але якби армія зразка 2022 року зіткнулася із сучасною українською армією, її, імовірно, було б розгромлено за найкоротший час, оскільки за чотири з половиною роки розвиток військових технологій суттєво просунувся вперед. Чим довше країни воюють, тим більше вони накопичують досвіду, розвивають нові технології та вдосконалюють методи ведення війни. За роки бойових дій армії держав у стані війни піднялися на новий рівень, недоступний для армій без досвіду ведення сучасної війни, навіть таких високотехнологічних, як армії країн НАТО.

Зараз багато хто говорить про перелом у війні. Однак я погоджуюся з автором статті: те, що ми спостерігаємо, – це зовсім не перелом, а закономірна зміна характеру війни під впливом нових технологій. Улітку 2024 року російська армія досить швидко просувалася в напрямку Покровська. Якби їй вдалося зберегти темп наступу та швидко захопити місто, відкрився б шлях на Павлоград через рівнинну степову місцевість. У такому разі російська армія отримала б шанс розсікти фронт навпіл і спричинити його обвалення. Україні критично бракувало військовослужбовців, і ситуацію могла врятувати лише технологічна революція. І вона відбулася: людей на фронті почали частково замінювати дрони та роботи, що дало змогу зменшити розрив у чисельності живої сили. У результаті загроза обвалення фронту зникла, і, як стверджує генерал Залужний, нині ані Росія, ані Україна не можуть досягти перемоги на полі бою.

Читати також з цієї теми на  PostPravda.Info: Військово-технічна революція змінює розклад сил у світі – держави не встигають за змінами

Погляд Валерія Залужного на сучасне поле бою

Автор статті зазначає, що розвиток сучасних технологій практично унеможливлює виконання тактичних завдань на землі. Сіра зона на лінії бойового зіткнення перетворилася на зону смерті, де дрони знищують будь-які рухомі об’єкти. Тепер проблема полягає вже не в тому, як утримати ту чи іншу позицію, а в тому, як узагалі до неї дістатися, здійснити ротацію чи провести евакуацію. Два роки тому головним кошмаром військових було опинитися в оперативному оточенні, коли всі лінії комунікації перебувають під вогневим контролем противника. Нині практично всі військові, які утримують позиції на лінії фронту, перебувають у ситуації, подібній до оперативного оточення. За таких умов досягнення будь-якої тактичної мети відбувається ціною величезних втрат, непропорційних до отриманого результату. Однак Росія може дозволити собі такі втрати, тоді як Україна – ні. Для російського командування солдати є дешевим витратним матеріалом, якого воно може постійно спрямовувати в зону смерті доти, доки окремі українські позиції не будуть затоплені хвилями російських штурмовиків. Саме так відбувається повільний повзучий наступ Росії, який цілком влаштовує Путіна.

Водночас Україні вдається не лише перерізати прифронтову логістику, що вже призвело до паливно-енергетичної кризи в Криму, а й завдавати істотної шкоди російській економіці, спричиняючи дефіцит бензину. Однак Валерій Залужний вважає, що технічна перевага України має тимчасовий характер, і ті самі технології та методи ведення війни невдовзі почне застосовувати й Росія. Оскільки технічні можливості розвитку військових технологій у Росії та України майже однакові, кожне ефективне рішення, розроблене однією зі сторін, через певний час починає освоювати й інша. Варто очікувати, що найближчим часом усі прифронтові міста з обох боків фронту можуть бути ізольовані так само, як Крим, а ще через деякий час кожна зі сторін зможе поставити під контроль дронів усю територію держави противника. У результаті вся територія України та Росії перетвориться на одне суцільне поле бою.

Чи готові європейські країни до такого типу війни?

Розвиток бойових дронів вийшов на новий рівень, і Росія виявилася неготовою до цього: українські атаки на нафтопереробні заводи спричинили дефіцит бензину та невдоволення населення. Однак на початку повномасштабного вторгнення Україна також не була готовою до систематичних атак на власну енергетичну інфраструктуру: горіли нафтобази, руйнувалися паливні склади, порушувалася логістика. З часом кожна сторона, яка бере участь у війні, адаптується до болючих ударів противника. Це закономірний процес, так само як закономірно те, що країна, яка не веде війни, не може повноцінно адаптуватися до нового типу бойових дій.

У багатьох європейців досі зберігається застаріле уявлення, ніби в разі подальшої агресії Росії зона бойових дій обмежиться східним флангом НАТО – Польщею та країнами Балтії, тоді як решта Європи залишиться в глибокому тилу. Однак у найближчому майбутньому автономність і масовість безпілотних систем зростуть настільки, що поняття «глибокий тил» втратить сенс. У разі масштабного конфлікту під загрозою опиняться об’єкти по всій Європі – від Португалії до Ісландії. Водночас європейська інфраструктура багато в чому є вразливішою, ніж українська.

За роки війни Україна навчилася розосереджувати критично важливі об’єкти, створювати резервні потужності та швидко відновлювати пошкоджену інфраструктуру. У європейських країнах такого досвіду немає. Навпаки, значна частина енергетичних, транспортних і промислових об’єктів вирізняється високою концентрацією, що за умов масового застосування далекобійних дронів може перетворити їх на порівняно легкі цілі. І якщо нині Росія ще не має всіх необхідних засобів для подібного впливу на Європу, то за нинішніх темпів розвитку технологій уже в осяжному майбутньому така можливість у неї з’явиться. Тоді головним пріоритетом стане не стільки утримання лінії фронту, скільки здатність держави зберігати функціонування власної економіки, інфраструктури та системи управління під постійним впливом високоточних ударів.

Чи можлива перемога над Росією?

Силами лише України перемогти Росію неможливо. Як пише Валерій Залужний, сьогодні війна на виснаження ведеться вже далеко від лінії фронту. Тепер метою стає не стільки розгром противника на полі бою, скільки знищення логістичних маршрутів і критичної інфраструктури, що різко підвищує загрозу для мирного населення, але поки що не наближає завершення війни. Валерій Залужний стверджує: «Вести мову про досягнення політичної мети, перемоги у війні тактичними діями на полі бою або навіть ефективними ударами по логістиці та критичній інфраструктурі – явно виходить за межі здорового глузду».

Західні країни виключають пряму участь у війні й донедавна допомагали Україні лише оборонятися, а не перемагати. У парадигмі західної суспільної свідомості життя в мирі є нормою, а війна – тимчасовою та надзвичайною подією. Тому виникає уявлення, що з російською владою нібито можна буде домовитися про мир, якщо зробити війну безперспективною та надто затратною для неї. Це хибне уявлення прирікає на поразку.

У парадигмі російської суспільної свідомості саме війна і є нормальним станом. Російська влада нечутлива до військових втрат і готова вести війну попри економічні збитки. Росія не може тривалий час мирно співіснувати з Європою, оскільки сама структура управління такою величезною територією передбачає опору не на закон, а на силу, що рано чи пізно призводить до відновлення військової експансії. Нині Росія увійшла у фазу, коли вже не може зупинити власну агресію, і навіть у разі тимчасового перемир’я продовжуватиме гібридну війну.

Переосмислення війни в західній суспільній свідомості є необхідною умовою перемоги над Росією. Новий тип війни потребує й нового розуміння перемоги. Військові успіхи мають вимірюватися вже не кількістю захоплених чи звільнених територій, а ступенем руйнування системи державного управління противника. Війна завершиться не тоді, коли російська влада усвідомить безперспективність війни, а тоді, коли російська держава втратить керованість. Однак саме цього найбільше бояться західні лідери.

Чи можливо цього досягти? Насправді Росія є дуже вразливою. Увесь Сибір прив’язаний до Росії лише однією залізничною гілкою. Якщо ця тонка нитка десь обірветься, ні вантажі, ні війська неможливо буде перевозити. Чи скористаються цим регіональні еліти? Усе можливо, якщо в Росії загостряться внутрішні суперечності – між бізнесом і державою, між регіональною бюрократією та центральною владою, між очікуваннями населення й реальністю. Робота над поглибленням таких суперечностей також є складовою війни проти Росії.

Україна виконує лише свою частину цієї роботи, але цього недостатньо. Тому без участі інших європейських країн хоча б у форматі гібридної війни цього завдання не вирішити. Однак альянс НАТО навряд чи може бути ефективним інструментом, оскільки він сформувався для виконання інших завдань та в іншу епоху. Як слушно зазначив Валерій Залужний, НАТО – це альянс старого світу, якого вже не існує. Тому Європі доведеться шукати нові форми військового співробітництва. Проте для цього ще необхідно переконати західне суспільство, яке, на жаль, не помічає, що Росія вже давно веде не лише конвенційну війну проти України, а й гібридну – проти всієї Європи.

Читати також на  PostPravda.Info: Російська воєнна загроза країнам ЄС в епоху штучного інтелекту [РОЗМОВА]

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

Московський патріарх Кирило опублікував власну книгу на підтримку російської «священної війни» проти України

Московський патріарх Кирило (Гундяєв) вкотре опустився до нового морального дна, опублікувавши власну книгу на підтримку російської «священної війни» проти України. Цей пропагандистський твір має назву «Війна. За межами видимих причин і наслідків». Книгу видало офіційне Видавництво Московського патріархату (Москва, 2026. 240 с.).

В Омську президент Казахстану Токаєв озвучив Путіну послання, написане в Пекіні

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв під час переговорів із главою Росії Володимиром Путіним в суботу, 25 липня, в Омську запропонував заморозити війну в Україні. Однак публіцист з Естонії Андрій Кузічкін вважає, що насправді президент Казахстану передав Путіну послання від Сі Цзіньпіна. Але чи здатний Путін правильно його прочитати – у цьому є великі сумніви.

Механізми пропаганди та емоції в мережі: чому ми віримо брехні в соціальних мережах? [ПОДКАСТ]

Які існують механізми пропаганди? Про закулісся сучасної інформаційної війни, загрози, пов’язані зі штучним інтелектом, та про те, чому співробітникам Білого дому заборонили користуватися TikTok, головний редактор PostPravda.Info Пьотр Кашувара розмовляє з соціологом, професором Міхалом Венцлем із Університету SWPS.

Держава – інструмент права чи апарат насильства? Росія, Польща й Україна: історичні суперечності можна подолати, цивілізаційні – ні

В основі політичних конфліктів між Польщею та Україною лежить різне бачення історії. Проте їх можна подолати, якщо не політизувати історичні суперечки, а виходити зі спільного розуміння держави як інструменту правової системи, що забезпечує нормальне життя людей. Натомість політичні суперечності з Росією є принципово нерозв’язними. Адже навіть якщо там до влади прийдуть освічені ліберали, вони не зможуть змінити історичного факту, що Росія формувалася як військова держава, сутністю якої є не право, а апарат насильства.

Міністр Федоров і генерал Сирський. Україна розплачується за зіткнення двох амбіцій? [АНАЛІЗ]

Михайла Федорова було звільнено з посади міністра оборони України через особистий конфлікт з головнокомандувачем армією Олександром Сирським. У чому причина?

Ігор Карней провів два роки у концтаборі Олександра Лукашенка: «Там торгують людьми»

Понад два роки за ґратами, одиночна камера, карцер, перевезення між виправними колоніями, втрачені щоденники, анульований паспорт і вимушене життя за межами Білорусі. Таку ціну за журналістську діяльність заплатив Ігор Карней – колишній співробітник білоруської редакції «Радіо Свобода». Цей текст було написано в рамках проєкту «Журналістика під загрозою», що фінансується Центром Мєрошевського, Вроцлавським університетом та Фондом UA Future.

Реактивні дрони атакують Київ уже 16 годин. Україна відповідає ударами по російських нафтопереробних заводах

Російська атака на Київ триває вже понад 16 годин (станом на 15:00 8 липня 2026 року). Перші ракети й дрони з'явилися над столицею близько пів на першу ночі. Відтоді сигнали повітряної тривоги лунають регулярно. У кількох районах Києва спалахнули пожежі, є поранені та загиблі.

Путін постане перед судом? [ДУМКА]

Путін погодиться лише на «мир кладовища» і припинить атаки лише тоді, коли Росія зазнає поразки на полі бою, — пише професор Мотиль.

Повʼязані статті