Естонський публіцист Андрій Кузичкін бачить загрозу в посиленні позицій «пацифістів» в естонському істеблішменті й розмірковує про те, які кроки має вжити Естонія, щоб протистояти можливому військовому вторгненню Росії. Поради Андрія Кузичкіна можуть бути корисні не лише Естонії, а й Польщі та Україні для зміцнення їхньої обороноздатності. Стаття вперше була опублікована російською мовою на порталі Postimees.ee.
Помилковий пацифізм знижує готовність Естонії до оборони
З повідомлення ERR: «Державна канцелярія Естонії найняла за договором підряду на чотири місяці журналіста Генріка Роонемаа, щоб зменшити в людей страх війни. За словами Державної канцелярії, результати цієї роботи можна буде представити вже через кілька місяців».
Командувач Сил оборони Естонії, генерал-лейтенант Андрус Мерило: «…я радий, що ті люди, які хочуть збивати кожен літак, що перетинає кордон, не приймають рішень».
Видається, що пацифісти з проросійської партії Koos і проєкту Plaan B отримали потужну ідеологічну підтримку з боку держави. Наративи російської пропаганди, які активно поширюють в естонських соціальних мережах та медіа численні агенти кремлівського впливу, цілком збігаються з установками відмовитися від протистояння російській агресії військовими засобами.
Я вважаю, що заклики всіма силами уникати відкритого конфлікту з путінським режимом та намір применшити небезпеку війни демобілізують естонське суспільство і знижують готовність Естонії до оборони.
Чотири найпопулярніші в Естонії проросійські наративи
Американський письменник Джозеф Хеллер ще в 1961 році у своєму романі «Пастка-22» описав логічний парадокс, коли спроба виконати одне правило призводить до порушення іншого. Так само спроба перед обличчям російської загрози переконати мешканців Естонії, що війни можна уникнути, створює спокусу для агресора напасти на нашу країну.
Усім відомо: Путін визнає лише силу, усі мирні пропозиції він сприймає як слабкість. Недаремно розв’язана Росією гібридна війна проти Естонії останнім часом набула чіткої тенденції культивувати в естонському суспільстві хибний пацифізм.
На основі аналізу контенту естонського сегмента Facebook і коментарів у російськомовних медіа я виділив чотири найпопулярніші в проросійських спільнотах наративи.
- Путін напав на Україну, бо його провокували. Не потрібно провокувати Путіна – і буде вам щастя.
- Треба дружити з Росією, бо це наш найближчий сусід із великими можливостями. І буде нам щастя.
- Не потрібно витрачати гроші на допомогу Україні, краще допомагати бідним естонським стареньким і хворим дітям. І буде їм щастя.
- Не потрібно витрачати гроші на оборону Естонії, краще вкласти їх у розвиток соціальної сфери. І буде всім щастя.
- Звісно, усі ці меседжі ставлять собі за мету роззброїти Естонію перед ворогом. І кожен із цих наративів вписується в логіку «Пастки-22».
- Путін нападає не на тих, хто його провокує, а на тих, хто здається йому слабким і беззахисним. А вже потім лунають звинувачення у провокації. Той, хто намагається виправдовувати Путіна, схожий на адвоката ґвалтівника, який стверджує, що жертва сама винна у зґвалтуванні, бо носила занадто коротку спідницю.
- Дружити сьогодні з Росією – це те саме, що дружити із сусідом-маніяком і вбивцею. У такій ситуації не можна тримати двері своєї квартири відчиненими – треба встановити броньовані двері й поміняти замки.
- Допомога Україні сьогодні – це інвестиція у завтрашній день без війни.
- Якщо Естонія не зможе захистити себе від російської агресії, соціальна допомога перетвориться на миску баланди в табірному бараці.
Читати також на PostPravda.Info: Лешек Міллер і Ґжеґож Браун. Чи російська партія в Польщі – це політична фантастика?
Що на нас чекає післязавтра?
На жаль, в Естонії тема неминучості війни з Росією – непопулярна. А тепер, коли до боротьби зі страхом війни долучилася Державна канцелярія, ця тема може стати взагалі табуйованою. Тому поділюся своїми думками, поки це ще не заборонено.
Я абсолютно переконаний: якщо завтра зусиллями Європи та США не зламати хребет путінському режиму, то післязавтра відбудеться військовий конфлікт між НАТО і Росією. Це зіткнення стане єдиним продуктивним способом розв’язати накопичені суперечності між прагненням Путіна до світового панування та збереженням західних демократій. Сьогодні Естонія до такого сценарію абсолютно не готова – ні на рівні влади, ні на рівні суспільства.
Кроки, які потрібно зробити вже сьогодні
Естонія повинна мати план запровадження надзвичайного стану в економіці. До речі, в Угорщині він уже діє. Тим часом естонська економіка балансує на межі краху, повільно відсуваючись від краю прірви. Але будь-який форс-мажор, як-от початок бойових дій, може її остаточно зруйнувати.
Естонія, маючи репутацію праволіберальної цифрової держави, насправді закостеніла у своєму розвитку. Модель кланового управління, коли шлях до еліти забезпечує лише диплом випускника Тартуського університету, безнадійно застаріла. Синдром «незамінної людини», коли різні міністерства десятиліттями очолюють одні й ті самі політики-довгожителі, перетворився на анахронізм.
Ба більше, економісти радянського формату досі виступають провідними експертами під час обговорення шляхів розвитку країни. Естонії потрібен уряд молодих технократів, вільних від кланових зв’язків. Однак дострокові вибори цієї проблеми не розв’яжуть. У суспільства є претензії до всіх чинних партій: до центристів – через податок на пенсії; до Isamaa (Вітчизна) – за зруйнування другої пенсійної сходинки, що стало тригером інфляції; до соціал-демократів – через акцизи на алкоголь, які спровокували «алкотуризм» з Естонії до Латвії; до реформістів – через автоподаток, відмову від принципів лібералізму та невміння пояснити суспільству власну політику; до Консервативної народної партії Естонії (EKRE) – за подвійні стандарти, євроскептицизм і схильність до конспірології; до партії «Еесті 200» – за непродуману й непідготовлену реформу освіти.
Отже, усім партіям, по суті, потрібне перезавантаження. А головними пунктами оновлених партійних програм мають стати обороноздатність Естонії та план дій із відбиття російської агресії й захисту населення.
Мені байдуже, хто стане мером Таллінна. І мене не хвилюють перспективи прокладання нової трамвайної лінії чи будівництва нового басейну. Але мене дивує, чому жодна партія, що перемогла на виборах до міської ради Таллінна, не розповіла про плани зі спорудження сховищ та укриттів для мешканців міста, про дії на випадок блекауту в енергетиці чи облаштування шляхів евакуації з міста. Саме ці питання й повинні були б стати головною темою коаліційних переговорів. Поки не пізно.
Чудово, що Міністерство оборони будує нові полігони, інвестує в оборонні підприємства, ініціювало створення школи Kuri Kotkas («Злий орел»), для навчання керуванню дронами та запроваджує в гімназіях навчальний курс із підготовки операторів дронів. Але цього замало. Варто було б відкрити військове училище як середній професійний навчальний заклад для підготовки молодших військових кадрів, а також військову гімназію на кшталт кадетського корпусу для підлітків, які обирають кар’єру у Силах оборони. Безперервна система підготовки військових кадрів – від початкової до вищої освіти – дасть змогу підвищити професіоналізм військовослужбовців.
Читати також на PostPravda.Info: Імперський проєкт Путіна – асиміляція українців та скасування української спадщини
Президент Франції Еммануель Макрон нещодавно прокоментував небезпеку російської дезінформації для західної демократії. Судячи з активності та кількості атак російських тролів проти Естонії, у нашій країні ця небезпека вже набрала масштабу катастрофи. Блокування російської пропаганди в Естонії має бути системним і безкомпромісним. Для цього потрібно створювати структури «інформаційних ельфів» як альтернативу «інформаційним тролям».
Було б добре, якби естонські медіа розробили регламенти для боротьби з кремлівськими ботами. Також давно настав час створити в нашій країні ресурс, подібний до українського «Миротворця» – базу даних осіб, які публічно заявляють в Естонії про підтримку російської агресії, путінського режиму або ставлять під сумнів перспективи незалежної Естонії. У мене навіть є пропозиція щодо назви – Valvekoer / Сторожовий пес. Це був би корисний довідник для роботодавців, журналістів, клієнтів, замовників і Державної служби внутрішньої безпеки Естонії.
У домі має бути вогнегасник
Ідей багато. Головне, щоб була політична воля, а також людські й фінансові ресурси для їх реалізації. Звісно, військовий конфлікт між Росією та Заходом може й не відбутися. Але це як із пожежею: будинок може простояти 200 років без пожежі, проте засоби гасіння вогню завжди мають бути під рукою.
Не треба нагнітати паніку, але потрібно вчитися сміливо дивитися небезпеці у вічі. Ми не готуємо націю до війни, але до війни має бути готова вся нація.
Мій друг, український публіцист Миколай Карпіцький, який живе у прифронтовому Слов’янську, нещодавно написав, що головне паливо війни Путіна – це мілітаризована свідомість росіян, готових воювати до переможного кінця. Ми не повинні мілітаризувати свідомість громадян своєї країни, але зобов’язані на традиціях Визвольної війни виховувати в них мужність і готовність боронити Естонію.
Читати також на PostPravda.Info: Андрій Кузічкін: Російська пропаганда проти НАТО. Хто на Заході підтримує Путіна? [АНАЛІЗ]
