Дональд Трамп відомий своєю нелюбов’ю до читання документів і політичних аналітичних матеріалів. Неодноразово висловлювалися припущення, що здатність читати й засвоювати складні тексти є обмеженою. Посадовці його власної адміністрації використовують різні стратегії, щоб привернути увагу президента: від включення його прізвища до якомога більшої кількості абзаців до підготовки брифінгів у форматі, що нагадує програми телеканалу Fox News.
Трамп думає про себе, а його люди – про «Проєкт 2025»
Брак глибоких знань Трампа у сфері політики робить його порівняно сприйнятливим до впливу – часто стверджують американські коментатори, налаштовані опозиційно до нього. Вони навіть припускають, що найважливіші рішення зазвичай ухвалюють високопоставлені члени уряду, тоді як сам Трамп виконує роль людини, яка пояснює ці рішення громадській думці. Водночас остаточне слово все ж залишається за ним. Проблема полягає в тому, що його рішення нерідко випливають радше зі самолюбства та особистого его, ніж із політичної витонченості.
Міністр оборони Піт Геґсет і державний секретар Марко Рубіо належать до найвпливовіших членів уряду Трампа. Їхній конфлікт, про який часто говорять у Сполучених Штатах, є ключем до розуміння того, як нинішня американська адміністрація ставиться до НАТО.
Розбіжності серед американських консерваторів щодо НАТО вже були позначені у документі «Проєкт 2025», який визначає напрям політики адміністрації Трампа. Уже там чітко простежується розкол. Одна школа думки «заперечує, що підтримка США України відповідає інтересам національної безпеки Америки» й вважає, що «Сполучені Штати не повинні продовжувати свою участь». Інша ж виступає за «подальшу участь США» у підтримці України, а також за «присутність НАТО й американських військ, якщо це буде необхідно».
Читайте також: Вибори в США: Аборт, фашисти, Трен де Арагуа і Путін на задньому плані
Поділ як ключ до контролю над громадською думкою
Геґсет представляє підхід America First («Америка передусім») і загалом виступає проти американської участі в українських справах та надання зовнішньої допомоги. Саме він, за наявними даними, спочатку мав скасувати розміщення додаткових американських військ у Польщі.
Рубіо, натомість, є представником традиційного неоконсервативного інтернаціоналізму. Він послідовно підтримував американську військову допомогу Україні та присутність військ США в Польщі. Він заявив, що нещодавнє перегрупування військ демонструє, що Сполучені Штати «і надалі мають глобальні зобов’язання щодо розміщення своїх сил».
Позиції Рубіо в адміністрації поступово зміцнюються. Рішення про нове розміщення військ стало прикладом ситуації, коли його політичні цілі взяли гору над позицією Геґсета.
США і польське питання
Польські медіа вказують на близькі стосунки Дональда Трампа з Каролем Навроцьким як на причину нещодавнього перегрупування військ. Справді, Трамп і Навроцький підтримують добрі взаємини. Минулого року Трамп запросив Навроцького до Білого дому та публічно підтримав його президентську кампанію, а тепер польський президент був гостем на дні народження Дональда Трампа. Президент США також приписав Каролеві Навроцькому заслугу в ухваленні рішення щодо військ НАТО в Польщі. Однак така інтерпретація не бере до уваги аргумент, про який ішлося на початку: Трамп є публічним обличчям адміністрації, а не людиною, яка формує політику. Цим зазвичай займаються найвищі посадовці його уряду.
Якщо поглянути на ситуацію глибше, можна помітити, що цілі Марко Рубіо збігаються з цілями Кароля Навроцького. Перегрупування військ є перемогою Рубіо у внутрішній «палацовій грі» та підтвердженням його бачення зовнішньої політики, а водночас і успіхом Навроцького, оскільки Трамп приписав заслуги саме йому. Цікаво, що саме Державний департамент США, який очолює Рубіо, видав візу Збіґнєву Зьобру, колишньому міністрові юстиції в уряді партії «Право і справедливість» (PiS), що дозволило йому виїхати з Угорщини до Сполучених Штатів. Це додатково свідчить про політичну близькість між Рубіо, Навроцьким та політичним оточенням польського президента.
Війська США і Росія
Американські війська в Європі є важливим елементом стримування потенційної російської агресії. Виведення цих сил із Польщі та інших країн не лише послабило б їхню обороноздатність, а й стало б сигналом, що Вашингтон не має наміру протидіяти можливій майбутній агресії Росії. Нині в Європі дислоковано близько 80 тисяч американських військовослужбовців, із яких майже 10 тисяч перебувають у Польщі.
Скасування Пітом Геґсетом розміщення 4 тисяч військових над Віслою викликало занепокоєння через можливу відсутність зацікавленості Сполучених Штатів у захисті всієї Європи від Росії. Подальша зміна рішення заспокоїла європейських союзників, але водночас зміцнила переконання, що адміністрація Трампа є непередбачуваною і їй важко довіряти.
Читайте також: Задовольнити Дональда Трампа. Чи є мирні переговори симуляцією, створеною для США? [АНАЛІЗ]
Опис цієї проблематики є особливо важливим, оскільки американські медіа дедалі менше зосереджуються на війні в Україні. Безперервний потік нових суперечок і подій, які генерує адміністрація Трампа, ефективно відволікає увагу засобів масової інформації від цього конфлікту.
Від моменту інавгурації Трампа лише 2,5 % матеріалів в американських медіа містили згадки про Україну. Для порівняння, за той самий період 11,62 % публікацій у польських медіа були присвячені Україні.
Незначний інтерес до війни в Україні призводить до того, що питання присутності військ НАТО в Польщі не привертає великої уваги у Сполучених Штатах. Зазвичай ця тема висвітлюється поверхово – як черговий приклад хаосу навколо Трампа, без аналізу причин його суперечливих на перший погляд рішень.
Польські медіа, своєю чергою, часто некритично відтворюють такі спрощені й недостатньо глибокі американські повідомлення, тоді як поляки, стурбовані діями адміністрації Трампа, заслуговують на значно докладніші пояснення.
