У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам’яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію».

Захід – найлютіший ворог Кремля

Лавров також сказав присутнім професорам і студентам елітного Московського державного інституту міжнародних відносин, що в цьому немає нічого нового. Західні країни завжди прагнули розділити Росію, щоб створити «залежний» і «вмираючий простір», завдяки чому вони зможуть робити все, що захочуть. Кінцева мета – розділити російську територію.  

Лавров навмисно використав два слова – «розвалити» й «розчленувати», які зосереджуються не на зменшенні Росії як сильного гравця чи навіть на її знищенні як держави, а на тому, що зумовлено її складом із розрізнених територій, економічних регіонів та країн.

Як зазначає досвідчений спостерігач за Росією Пол Гобл:  «параноя, яку демонструє Лавров, роблячи подібні заяви, прикметна тим, що вона говорить про те, наскільки Кремль усвідомлює крихкість останньої у світі імперії». 

Очевидно, що Лавров і його кремлівські товариші стурбовані не тільки ймовірними спробами Заходу розділити Росію, а і справжніми відцентровими тенденціями в Російській Федерації. 

Занепокоєння Лаврова – наслідок параної

Перші побоювання безпідставні. Я не можу пригадати жодної країни, на Заході чи деінде, яка б активно прагнула розколоти Росію. На Заході можуть хотіти слабшої, добрішої або м’якшої Росії, однак відтворюють те саме небажання розпаду, що і стосовно СРСР наприкінці 1980-х років, про що свідчить сумнозвісна промова президента Джорджа Буша-старшого «Котлета по-київськи» у 1991 році. Поділ країни викликає образи хвиль біженців, громадянської війни та ядерної зброї, над якою втрачено контроль, що стримує будь-який ентузіазм політиків, який вони могли б мати щодо сценарію розпаду. 

Тому побоювання Лаврова щодо західного втручання є нічим іншим, як проявом глибоко вкоріненої параної. А його твердження про те, що майже 50 країн хочуть розколоти Росію, є просто абсурдним. Можливо, за межами Росії є 50 або більше аналітиків, які хочуть такого повороту подій, але серед них немає ні країн, ні осіб, які приймають рішення.  

І це дуже погано, оскільки Армагеддон – найменш вірогідний результат поділу Росії. Неросійські регіони мають адміністрації, кордони й традиції самоврядування. Очікування, що вони вдадуться до насильства, ґрунтується лише на расизмі. 

Росія, яка позбавиться неросійських колоній та імперської ментальності, з набагато більшою ймовірністю стане відкритою для Заходу демократичною державою. І хто б не став наступником Володимира Путіна, він не буде більш схильний до безвідповідального брязкання ядерною зброєю. 

Ні, розкол держави стане результатом не західної політики, а політики Путіна – насамперед, наслідком катастрофічної війни в Україні. Вторгнення не лише продемонструвало слабкість Росії, а й розв’язало соціально-економічний хаос у країні й зростання вимог неросійських регіонів щодо більшого права голосу у власних справах. 

«Захід нас ніколи не любив»

Українці, як і до них чеченці, витримали потужний натиск Росії, знекровили її й, можливо, навіть виграли війну. Путін перетворив Росію на слабку державу з крихким режимом; він старезний лідер із занепадом уяви й легітимності. Неросіяни, ймовірно, прагнутимуть покинути корабель через численні провали путінської Росії – як це було на початку 1990-х років, коли так званий «парад суверенітетів» ледь не призвів до розпаду Росії. 

Лавров і Путін прекрасно пам’ятають про цей парад і тому відчувають неприємності навіть там, де їх немає. Це параноя. Однак Лавров і йому подібні також страждають від пихи, що робить їх нездатними бачити, що вони зовсім не рятівники Росії, а її могильники. Що ще гірше – вони демонструють комплекс неповноцінності, коли вимагають, щоб до них ставилися серйозно, розуміючи, що ніхто не сприймав би їх таким чином, якби вони не розмахували ядерною дубиною. 

Лавров може втішатися лише тим, що його комплекс психологічних проблем відтворює Олена Вяльбе, колишня олімпійська чемпіонка з лижних перегонів, яка зараз очолює Російську федерацію лижного спорту. Відповідаючи на нещодавнє запитання, коли Росія повернеться в міжнародний спорт, вона висловила свою думку

«Я, мабуть, скажу те, чого взагалі не варто говорити. Мені здається, що якби ми кинули серйозну бомбу на центр Лондона, все вже закінчилося б, і нас би скрізь пустили. Боротьба Росії з усім зовнішнім світом продовжується століттями. Нас ніколи не любили, навіть коли вдавали, що люблять. Вони завжди стоять із заточкою за спиною. Я люблю, коли наша країна сильна, наша сила дратує весь світ». 

Ні, пані Вяльбе, не ваша сила дратує весь світ. А ваша повсякденна готовність скинути бомбу на Лондон і вбити мільйони людей. Навіщо турбуватися про майбутні ядерні бомби, над якими втрачено контроль, коли такі люди, як Путін, Дмитро Медведєв і багато інших високопоставлених росіян, готові компенсувати своє почуття неповноцінності, скидаючи серйозні бомби вже сьогодні?

Ця стаття з відкритих джерел була спочатку опублікована в журналі The Hill.

Фото: mid.ru

Про автора: Професор Олександр Мотиль

Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».

Найважливіше цього тижня

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Українські солдати прагнуть помститися путінським військам у Курську. «Ми сміялися, копаючи окопи у ворожій землі»

Українці прагнуть помститися і хочуть просунутися на територію ворога, – повідомляє Аскольд Крушельницький з України. 

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

Вибори в Угорщині. Що робитимуть ЄС, Росія та Україна, якщо Віктор Орбан втратить владу?

Чи стане після цих вихідних політика Європейського Союзу щодо Росії та України більш узгодженою? На такий розвиток подій, безперечно, розраховує Київ. Натомість Москва робить усе можливе, щоб партія «Фідес» і Віктор Орбан знову перемогли та зберегли владу в Будапешті. Як коментують в Україні вибори на майбутніх вихідних?

Персональна провина і почуття колективної провини за загарбницьку війну

У черговій статті «Словника війни» на PostPravda.Info Миколай Карпіцький розглядає поняття провини. Чи всі росіяни винні у війні? Чи можна говорити про колективну провину, чи провина може бути лише персональною? Як виникає почуття колективної провини?

Росія – інформаційне гетто в інформаційному суспільстві

Вже понад чверть століття в Росії встановлена диктатура, і за цей час світ встиг невпізнанно змінитися – відбулася глобальна інформаційна революція. Чи є місце диктатурам у новому глобальному інформаційному суспільстві? Про те, як Володимир Путін намагається контролювати цифрове середовище та інтернет-спілкування, перетворюючи Росію на інформаційне гетто, розповідає публіцист з Естонії Андрій Кузічкін.

Трамп допомагає Путіну, знімаючи санкції проти Росії. Кремль мав план щодо Ормузької протоки [АНАЛІЗ]

Санкції послабилися, і Росія з ентузіазмом сприйняла рішення адміністрації Дональда Трампа тимчасово пом’якшити обмеження, накладені на морське транспортування російської нафти. Кремль сподівається, що такий крок стане початком ширшого зняття санкцій. Адже лише через кілька років після їх запровадження вони тільки зараз почали по-справжньому діяти й завдавати серйозної шкоди російській економіці.

Найпоширенішим ім’ям серед загиблих за Путіна є Мохамед, а владу на Кремлі захищають «преторіанці» [АНАЛІЗ]

Путін створив навколо себе гігантську армію приватних «преторіанців», які повинні охороняти його так, як колись охороняли римського імператора. Сьогодні Росгвардія, головним завданням якої є захист системи та кремлівського двору, налічує 400 тисяч військових. На фронті в Україні воює натомість 600 тисяч.

13 березня 2014 року: перша жертва війни на Донбасі. Очевидцем цих подій був священик із Донецька Сергій Косяк

Перша жертва війни Росії проти України була вбита не ракетою чи бомбою, а звичайним ножем на вулиці Донецька. Це сталося 12 років тому – 13 березня 2014 року. Однак справжньою зброєю був не ніж, а російська пропаганда, яка розповідала, нібито владу в Києві захопила «київська хунта», що відправила автобуси з «нацистами» для розправи над жителями Донецька. Згадуючи трагічні події весни 2014 року, Миколай Карпіцький протиставляє кремлівському наративу історичне свідчення очевидця подій у Донецьку. Це Сергій Косяк, український священик.

Хто такий Володимир Мединський, радник Путіна і керівник мирних переговорів Москви? Він волів би воювати з поляками, а не з українцями

Як посередній і суперечливий російський історик став однією з найближчих осіб Путіна? Чому саме Мединський розмовляв з українцями на білоруському кордоні у 2022 році одразу після початку вторгнення, а також брав участь у найважливіших обмінах полоненими, зокрема командирів «Азову» та оборонців «Азовсталі» восени того ж року? Кажуть, що його бачення імперської історії Росії збігається з поглядами Путіна. Але чи цього достатньо, щоб бути настільки близьким до диктатора?

Що українці робитимуть на Близькому Сході й що Київ отримає в обмін на дрони-перехоплювачі?

Мирні переговори щодо завершення війни в Україні перенесено. Вони мали відбутися сьогодні в Туреччині, але США через ситуацію на Близькому Сході попросили перенести переговори на наступний тиждень. Тим часом допомога з Києва для союзників Америки, зокрема дрони-перехоплювачі для боротьби з іранськими «Шахедами», має надійти на Близький Схід.

Повʼязані статті