Подкаст: Хто такі українські націоналісти? [Така є Правда]

• Якби ми порівняли тих, кого сьогодні називають українськими націоналістами, зі звичним підходом до своєї країни, культури чи мови в європейських суспільствах, то, напевно, дійшли б висновку, що це зовсім не націоналізм. Для мене це насамперед дія. Особливо зараз, у період війни з Росією. Той, хто сидить вдома замість того, щоб взяти до рук зброю, не є справжнім патріотом. Я б швидше давав українське громадянство тим, хто з інших країн, але воює за нашу країну, – розповідає в інтерв’ю PostPravda.Info майор Сергій Бевз, один з офіцерів і творців 3-ї десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Це один з підрозділів, який вважається найбільш «битим» на фронті.

Українські націоналісти, «Азов» та російська пропаганда на Заході

Сергій Бевз ідентифікує себе як твердого українського націоналіста. Він почав свій шлях ще на початку XXI століття як член і один із засновників організації «Патріот України». Вікіпедія описує її як праворадикальну та з неонацистською орієнтацією. Її лідером був Андрій Білецький, тобто нинішній командир 3-ї штурмової бригади ЗСУ. Саме з «Патріота України» згодом виникла політична партія «Національний корпус», а також всесвітньо відома військова частина «Азов», сама назва якої викликала і викликає страх у російських солдатів і сьогодні.

У 2014 і 2015 роках Андрій Білецький піддався масованим нападкам з боку російських ЗМІ, включно з Russia Today і The Moscow Times, а також західних видань, таких як BBC. Вони описували його як людину з сильними неонацистськими поглядами, яка мала прізвисько «Білий вождь». Близький друг Білецького майор Сергій Бевз зізнається, що в перші дні існування організації «Патріот України» до них приєднувалися різні люди, часто з радикальними поглядами. – Це були й футбольні фанати, й хулігани, й часто скінхеди. Спільним для них було те, що вони хотіли вільної та незалежної України, але тоді вони були ще дуже неосвіченими й молодими. Наше завдання полягало в тому, щоб пояснити їм, що їхнє захоплення не обов’язково веде в правильному напряму. Ми говорили, організовували різні мітинги, де пояснювали, що нацистська Німеччина не зробила нічого доброго для України. Через деякий час вони почали розуміти це і змінили своє ставлення. Ми наполегливо працювали над цим майже 20 років, – розповідає Сергій Бевз в інтерв’ю для “ПостПравда.інфо”.

Бійці-хасиди в 3-й десантно-штурмовій бригаді, США та українська мова

• Сьогодні «Азов», або 3-тя штурмова бригада, – це зовсім інші структури, додає наш співрозмовник. – Серед нас є навіть хасид, і ніхто не забороняє йому сповідувати свою релігію, ніхто не говорить про нього погано. Тому нас важко звинуватити в антисемітизмі чи інших подібних поглядах. Є навіть солдати, які розмовляють російською мовою, хоча я визнаю, що не належу до тих, хто вважає, що війна звільняє їх від вивчення мови нашої Батьківщини, тобто української мови. Кожен українець повинен розмовляти українською, і я не бачу причин, чому має бути інакше, – пояснює майор Бевз.

Через звинувачення у ЗМІ 10 років тому «Азов» потрапив до чорного списку Конгресу США. Офіційно влада США не підтримувала підрозділ, не переоснащувала і не тренувала його. Багато років бійці намагалися довести американцям, що це лише пропаганда. У 2024 році Державний департамент США ще раз проаналізував факти й вирішив вилучити підрозділ з чорного списку, не знайшовши в ньому суперечливої ідеології. Що не означає, що промахи не трапляються.

Скандал в Освенцимі та суворе покарання для солдата

У лютому 2024 року один з бійців 3-ї штурмової бригади, яка базувалася на «Азові», вирішив відвідати Освенцим, колишній німецький концтабір Аушвіц. Він виклав у мережу фотографію з поїздки, на якій видно напис на його футболці, що є цитатою Адольфа Гітлера. Російські ЗМІ знову отримали поживу для роздумів, і небезпідставно, адже витівка була справді скандальною.

• Ми поговорили з цим солдатом по-своєму. Його провчили й відповідно закликали до порядку. Це було неправильно, і ми не маємо жодних сумнівів у цьому. Це меморіал жертвам нацистського режиму, а жертви війни заслуговують на повагу. Ми абсолютно не сприймаємо такої поведінки, і цей вчинок назавжди залишиться на совісті цього солдата, – коментує Бевз.

Українські націоналісти: Українська повстанська армія, Волинь і діалог

Говорячи про жертви й повагу, ми також запитали майора 3-ї штурмової бригади про його ставлення до Української повстанської армії та подій на Волині 1943 року, які останніми місяцями розбурхують польську та українську громадську думку. – Я не маю тут жодних сумнівів. Полякам треба дозволити ексгумувати й гідно поховати членів їхніх родин. Наші діди вчинили злі вчинки, і це не підлягає сумніву. Тепер їм треба віддати належну шану. Однак я вважаю, що українські жертви також повинні бути гідно вшановані, незалежно від того, по який бік кордону поховані їхні тіла. Ми маємо мало спільного зі старим націоналізмом початку XX століття чи Другої світової війни, адже ми вже живемо в незалежній Україні, – пояснює солдат.

• Найголовніше – це діалог, розмова. Поки ми говоримо один з одним, навіть кричимо один на одного, але відповідаємо один одному, є шанс на порозуміння. Польща та Україна мають багато спільних сторінок в історії. Є погані, але є й хороші. Ми боролися пліч-о-пліч, наприклад, у Грюнвальдській битві проти Тевтонського ордену, разом протистояли більшовикам. Нарешті, Польща і поляки першими прийшли нам на допомогу під час вторгнення у 2022 році. І я цього ніколи не забуду. Моя сім’я знайшла притулок у поляків, як і мільйони моїх співгромадян. За це ми вам дякуємо і будемо пам’ятати це завжди. І я не пишаюся всіма українцями, які живуть за кордоном, бо багато з них не роблять доброї справи для нашої Батьківщини. На жаль, їхня мотивація значно ослабла, вони не допомагають, не борються за свою країну. Для мене це гідно осуду, – зізнається Сергій Бевз в інтерв’ю для PostPravda.Info.