На годиннику перша ночі. Фронтовими дорогами ми швидко їдемо в район Серебрянського лісу. Що ближче до передової, то більше спалахів снарядів видно на горизонті. Війна не затихає ні на секунду. Наша автівка на швидкості долає кожен кілометр. На під’їзді до позицій водій вимикає світло. Ми їдемо у цілковитій темряві, аби мерехтіння фар не побачили росіяни і не відкрили по нас вогонь. Водіїв на такі місії підбирають досвідчених, не кожен зможе в повній темряві під акомпанемент вибухів не втрачати контроль над дорогою.
Автор тексту та відео: Христина Луцик
Фото: Володимир Потапенко / Луганський прикордонний загін-бригада «Помста»
Виходимо на військові позиції
Ще рік тому на схожі зйомки я могла спокійно їздити засвітла. Тепер ж війна на передовій змінилася. Небо над лінією фронту в прямому сенсі кишить «роями» дронів.
«В районі Серебрянського лісу вдень дуже активно працюють російські дрони. Починаючи від розвідників і закінчуючи FPV. Росіяни моніторять пересування будь-якої техніки. Тобто вони бачать все: військові та цивільні автомобілі, бронетехніку. Саме тому заїзд на позиції відбувається вночі. Зараз в нас менше шансів бути поміченими», – каже Віктор, прес офіцер бригади «Помста». Військові цього підрозділу в районі Серебрянського лісу займаються знищенням російських дронів з польської зенітної установки ЗУ-23-2. До них на позиції ми і прямуємо.
До фронту підїжджаємо коли на горизонті починає світати. Машину водій паркує в густих хащах. Я вибігаю з машини, військові одразу жестом показують швидко йти в посадку , аби з неба нас було мінімально видно. Навколо чути ранкову роботу артилерії : українські та російські гармати гримлять, поряд чути постріли «Градів», які на декілька хвилин заглушують все навколо.
Швидко біжимо до місця, де базуються військові. Між дерев стоять генератори, а в землі викопано декілька бліндажів, де і живуть бійці. Ще далі під шаром маскувальної сітки стоїть «Зозуля», так ніжно військові називають польську зенітку.
Російські безпілотники збиті польською гарматою ЗУ-23-2
З осені 2022 року лінія фронту тут проходить просто між дерев, точніше того, що від них залишилося. Сьогодні важко повірити, що ще два роки тому на цій території мешкало близько 200 рідкісних червонокнижних тварин. Ліс був ідеальним середовищем для їхнього існування. Війна все змінила, тепер тут випалена земля всіяна снарядами та мінами. Тримати оборону в таких умовах складно, кажуть військові. До того ж між спалених дерев маневрують дрони. На лінію, де стоїть українська артилерія, росіяни регулярно запускають свої розвідувальні безпілотники. Якраз для їх ліквідації військові застосовують польську установку ЗУ-23-2.
Поряд із зеніткою на краю посадки з аналізатором дронів стоїть боєць на позивний «Фан». За допомогою спеціального пристрою він визначає повітряні цілі росіян, які підлітають до українських позицій.
«Ворог запустив «Суперкам».Чекаємо. Він ще поза зоною нашого ураження. Це дрон, який виконує функцію розвідника. Він пролітає недалеко, але збити ми його не можемо. Наша зброя до нього не дістане. Тому не залишається нічого іншого, як спостерігати»,- тримаючи в руках аналізатор каже «Фан».
Фактично росіяни намагаються так літати своїми дронами, аби не потрапляти в зону ураження української зброї. Страються триматися приблизно за чотири кілометри та не нижче трьох кілометрів по висоті.
Як Україна виявляє російські безпілотники
«Їхня тактика така: політ відбувається в парі. Разом з дроном-розвідником росіяни запускають ланцети. Це їхні дрони, які можуть нищити нашу артилерію. Тобто спочатку розвідник знаходить ціль, а бомбрудувальник одразу ж атакує.»
Щодекілька хвилин «Фан» передає по рації напарникам, що в небі бачить російські дрони, та всі не в зоні ураження.
«За добу ми можемо лише на нашій ділянці фронту побачити щонайменше сотню дронів-розвідників. Вони літають тут цілодобово. Все небо кишить ними. Це вже війна технологій. Хочу дожити до кінця, аби побачити, що буде далі», -каже боєць на позивний «Трійка».
«Ми не дістаємо до більшості ворожих розвідувальних дронів через їхню висоту польоту. В основному збивати доводиться з антидровоних рушниць. Роботи завжди багато, бо війна дуже динамічна. Плюс росіяни вчаться. Ми зараз бачимо різні модернізовані версії їхніх дронів.», – додає боєць «Рус».
Амуніції для польської зброї не бракує
Впродовж 2024 року з різних напрямків фронту надходила інформація від військових про недостатню кількістю снарядів до деяких видів озброєння. Бійці ж бригади «Помста» кажуть, що боєкоплекту до польської зенітки достатньо. Наразі з цим жодного дефіциту на цій ділянці фронту немає.
За годину перебування на цій позиції фактично постійно чути залпи гармати та чутно по рації бійців про російські дрони в небі. Сам ліс через постійні бої всіяний мінами та снарядами, про це напередодні сказав командир батальйону бригади «Буревій». Потрібні будуть десятиліття, аби очистити цей клаптик землі. Окрім того, Серебрянський ліс є однією з небагатьох ділянок фронту, де українським військам впродовж крайніх місяців вдалося відтіснити росіян з певних рубежів. Та запеклі бої там досі тривають. Росіяни не залишають спроб відбити позиції. Ситуацію на Донеччині аж ніяк не можна назвати простою, а багатостраждальний Серебрянський ліс залишається кривавою точкою на карті бойових дій.
Дивіться більше:
Чи можна домовитися про мир, якщо причина війни ірраціональна?
Сироп і попіл
Чи буде адміністрація Дональда Трампа бомбити Москву?
