Упродовж багатьох років і під час різних адміністрацій у США вживалися політичні заходи з метою послаблення долара. Від чого залежить курс долара? Американський експорт і конкурентоспроможність виробництва можуть зазнавати втрат, якщо сильний долар стримує продаж продукції за кордон, що, своєю чергою, обмежує прибутки та гальмує реінвестування. Водночас спроби контролювати переоцінку долара можуть мати несподівані й серйозні наслідки.
Джек Джармон (автор PostPravda.Info) та Дональд Бугдал (експерт з Волл-стріт)
Історія США та історія долара
Найбільш драматичним кроком стала так звана «шокова терапія Ніксона» 1971 року. У 60-х роках надлишок американських доларів призвів до переоцінки, яка перевищила можливості США забезпечити глобальну вартість національної валюти своїми золотими резервами. У відповідь Річард Ніксон припинив обмін долара на золото. Він також запровадив мита, аби «поліпшувати й створити більше робочих місць; стримати зростання вартості життя; захистити долар від атак міжнародних валютних спекулянтів».
Інші країни відповіли на цей крок створенням валютних блоків, що спричинило спекулятивний тиск на долар і, по суті, ліквідувало систему фіксованих валютних курсів, замінивши її на знайому нам сьогодні систему плаваючих курсів. Ці події означали кінець Бреттон-Вудської системи, створеної після Другої світової війни для стабілізації світового фінансового порядку після повоєнного хаосу.
У свою першу каденцію Рональд Рейган дозволив долару суттєво зміцнитися. Проте до 1985 року його адміністрація змінила курс через побоювання у зв’язку з торговим дисбалансом. Замість ніксонівського підходу «м’якого нехтування», Рейган обрав активну стратегію. Його адміністрація координувала дії з іншими провідними економіками, аби впливати на валютні курси, принаймні тоді, коли це відповідало економічним інтересам США.
Наприкінці 1985 року Рейган підписав Плаза-угоду під час свого другого президентського терміну. Її метою було знецінення долара США, зокрема щодо Німеччини та Японії, які мали значні торговельні профіцити у відносинах із США. Угода виявилася успішною для досягнення цілей США, однак мала серйозний вплив на економіку Японії.
Долар суттєво втратив у вартості щодо основних валют, але водночас сприяв початку й закріпленню так званого «втраченого десятиліття» в Японії. Стрімке зміцнення єни стало чинником тривалої економічної стагнації в Японії впродовж 1990-х років і пізніше. Це також підготувало підґрунтя для Луврської угоди 1987 року, що мала на меті зупинити подальше падіння долара та стабілізувати валютні курси, й багато економістів вважають Плаза-угоду прикладом скоординованої міжнародної монетарної політики.
Хоча Плаза-угода забезпечила певну короткострокову стабільність валютних курсів, зрештою вона не витримала тиску ринкових сил і виявила нездатність урядів дотримуватись політики стабілізації курсів, що часто суперечила їхнім власним національним економічним інтересам.
Історія долара, G7 і криза 2009 року
Упродовж наступних десятиліть США й далі робили періодичні спроби впливати на валютні курси, здебільшого через узгоджену економічну політику з країнами-членами G7. Проте саме ринкові сили відігравали провідну роль у формуванні обмінних курсів між головними економічними гравцями світу. До таких сил належав технологічний бум у США наприкінці 1990-х років, який призвів до зміцнення долара. Згодом настав крах бульбашки доткомів, а потім фінансова криза 2008 року, яка знову послабила долар і призвела до його історичного мінімуму того ж року.
Відповіддю США на фінансову кризу стали потужні фіскальні стимули та масштабна політика монетарного пом’якшення: Федеральна резервна система знизила процентні ставки майже до нуля та розпочала безпрецедентні закупівлі цінних паперів у межах політики кількісного пом’якшення (QE). Хоч ці заходи й не були безпосередньо спрямовані на валютний курс, вони сприяли швидкому й потужному відновленню економічної активності в США. У поєднанні зі статусом долара як безпечної гавані та провідної світової валюти це зупинило падіння курсу і зрештою призвело до його відновлення, коли ФРС почала підвищувати ставки у 2015 році.
Від пандемії COVID до політики «Америка передусім»
Схожа динаміка спостерігалася після пандемії COVID-19, коли у 2022 році долар США досяг найвищого рівня майже за два десятиліття й зберігав цю силу до початку 2025 року. Стійке зміцнення долара, разом із його статусом провідної світової валюти та глибоким і добре врегульованим ринком цінних паперів США, стимулювало потужний приплив іноземного капіталу в країну. Це допомогло підвищити вартість активів і запобігти різкому зростанню процентних ставок, навіть попри те, що дефіцит бюджету США досяг рекордного рівня.
Однак зворотним боком цієї переваги у вигляді припливу капіталу стали зростаючі дефіцити торговельного балансу, які, у поєднанні з побоюваннями щодо імміграції, сприяли посиленню протекціоністської політики під гаслом «Америка передусім», запровадженої чинною республіканською адміністрацією.
Нинішня політика високих мит і відносне ослаблення долара розглядаються як інструменти відновлення конкурентоспроможності США шляхом стимулювання експорту та зниження привабливості імпорту. Теоретично, ці тарифи та слабший долар мають сприяти більш збалансованим торговельним відносинам із країнами, які наразі мають значні торгові профіцити в торгівлі зі США, незалежно від їхніх природних конкурентних переваг.
Трамп і майбутнє долара
Зворотна сторона медалі описана в червневому звіті Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) за 2025 рік. У ньому прогнозується майже 50-відсоткове зниження темпів зростання ВВП США у поточному та наступному роках через зростання торгових витрат, спричинених торговельними війнами, ініційованими Дональдом Трампом.
Від початку року долар США знецінився майже на 10% щодо кошика валют основних торговельних партнерів. Хоча таке ослаблення відповідає цілям політики «Америка передусім», наразі невідомо, чи його спричинили свідомі дії нинішньої адміністрації, чи це стало результатом економічної невизначеності, викликаної непослідовною політикою, особливо у сфері зовнішньої торгівлі.
Подальше падіння долара також посилюється через зростаючі атаки адміністрації на незалежність Федеральної резервної системи та побоювання а також побоювання щодо зростання дефіциту внаслідок нещодавно ухваленого «великого, прекрасного закону».
Залишається невизначеним майбутній напрямок руху долара і чи буде він позитивним чи негативним для економічного зростання у США та світі. Нещодавнє зниження долара може бути зупинене валютними трейдерами, які закривають свої короткі позиції щодо долара, або ж, навпаки, посилитися, якщо взаємні тарифи спровокують торговельні війни по всьому світу.
У довгостроковій перспективі значення долара і його роль як домінантної валюти світу, ймовірно, зменшуватимуться. Навряд чи будь-яка адміністрація США зможе зробити щось суттєве для зміни цієї тенденції, а нинішня адміністрація може навіть пришвидшити кінець гегемонії долара через політичні прорахунки.
Кеннет Рогофф, завідувач кафедри міжнародної економіки Гарвардського університету та колишній головний економіст Міжнародного валютного фонду, стверджує, що майбутня стабільність долара аж ніяк не гарантована. В уривку зі своєї книги «Наш долар – ваша проблема» він висловлює таку основну думку та застереження:
«Найбільші загрози для переваги долара походять зсередини, й байдуже, яка партія перебуває при владі – особливо якщо якась із них має її забагато».
Джек Джармон викладав міжнародні відносини в Університеті Пенсильванії та Ратґерському університеті, де також обіймав посаду заступника директора Центру аналізу просунутих даних у галузі управління, контролю та взаємодії. У середині 1990-х років він був технічним радником USAID при Комітеті з приватизації Росії з приватизації в період економічної трансформації.
Дональд Бугдал був старшим кредитним аналітиком на Волл-стрит. Його робота включала оцінку кредитоспроможності великих публічних корпорацій у широкому спектрі галузей та державних підприємств (GSE). Він є випускником бізнес-школи Вортон при Університеті Пенсильванії та засновником фірми Donald J. Bugdal & Associates – компанії з фінансового консультування, розташованої в районі Нью-Йорка.
