Напад на Латвію, якщо вона колись відбудеться, потребує від Росії не лише військової, а й інформаційної підготовки. І метою пропаганди є навіть не західна аудиторія, а власні громадяни, яким Путін повинен буде пояснити, чому він втягує країну у війну з НАТО. Росіяни повинні будуть вкотре повірити своєму божевільному лідеру та його витончено параноїдальному оточенню, що Російській Федерації загрожує екзистенційна катастрофа, до якої штовхає не сам Володимир Путін, а саме Захід.
Чи є напад на Латвію захистом для Росії? – Ні
Сучасна війна, як стверджують багато підручників із її ведення, на 50% ґрунтується на фізичній силі, тобто на армії, танках, артилерії, літаках і бомбардуваннях, а ще на 50% – на інформаційній боротьбі. Суспільство агресора повинно дати згоду на відправлення своїх синів, чоловіків і братів на фронт і на смерть у безглуздій, як вважалося раніше, війні. Влада, щоб мати змогу напасти на іншу державу й змінити мирний статус-кво свого народу, мусить знайти достатньо переконливі аргументи або провести настільки ефективну дезінформаційну кампанію, щоб люди повірили у страх і загрозу з боку неагресивного сусіда. Як існуванню гігантської Росії може загрожувати невелика Латвія? Сама Москва становить майже 5% площі цієї балтійської країни, а якщо порівняти чисельність населення, то лише у столиці Російської Федерації проживає у 7 разів більше людей (майже 13 млн), ніж у всій Латвії (майже 1,9 млн). Де ж тоді має бути це екзистенційне загрозливе становище для Росії?
Путін застосовує кілька прийомів. Уже усталений у його пропаганді метод – це звернення до історії, яка, на його думку, може виправдати напад на незалежну державу. Неодноразово в російських режимних медіа чи у висловлюваннях пропагандистських експертів з історії ми чули, що Латвія історично належить Росії, бо була частиною Радянського Союзу між 1940 і 1991 роками. Проблема в тому, що латвійське суспільство здебільшого вважає ці 51 рік окупацією, а не добровільним союзом. Так само, зрештою, як Польська Народна Республіка сприймається поляками. Території сучасної Латвії стали незалежною державою у 1918 році після багатьох років розчленування, влаштованого Російською імперією ще у XVIII столітті, тобто в той самий період, коли занепадала Річ Посполита.
Історія, населення, мова. Напад на Латвію потребує виправдання
Історія – це основа. Після неї з’являються тези про захист російського населення. Такий гамбіт вигадала ще у XVIII столітті імператриця Катерина II, розселяючи підданих Імперії по різних куточках світу та плануючи, що в майбутньому доведеться якось «захищати» молоді покоління підданих, які виростають за межами країни. Згідно з її задумом, це мав бути довгостроковий проєкт колонізації різних земель Росією.
Сьогодні Путін іде цим шляхом. Саме так він сприяв розпалюванню сепаратистських рухів на Донбасі, а також у Грузії та Молдові. Подібні наративи поширюються у Фінляндії, Литві, Естонії і, зрештою, саме в Латвії, яка у 2025 році налічувала майже 23–24% своїх громадян, що декларували російську національність. Ще більше мешканців, особливо у Ризі, хоч і не вважають себе росіянами, але розмовляють російською мовою.
Читайте також: 49 мільйонів фейкових акаунтів у мережі: Європол ліквідував ферму тролів у Латвії [РОЗКРИВАЄМО ДЕТАЛІ]
Чи є в Латвії сепаратисти? Ці рухи ослабли після 2022 року
Специфічним регіоном Латвії є Латгалія та місто Даугавпілс. Час від часу російська пропаганда намагається підігрівати там сепаратистські рухи, оскільки регіон майже на 50% населений росіянами й розташований на стику кордонів Білорусі та Російської Федерації. У кремлівському наративі з’являється концепція, подібна до проєкту Донбасу в Україні або Придністров’я в Молдові, – створення там так званої Латгальської Народної Республіки. Дискусія на цю тему знову розгорілася у 2025 році, коли місцеві вибори виграла партія Андрейса Елксніньша, якого вважають проросійськи налаштованим політиком. Однак самого мера Даугавпілса важко вважати сепаратистом, а самі ці рухи вже ослабли після російської агресії проти України у 2022 році.
Латвійські служби безпеки розглядають будь-які подібні гасла як загрозу для державної безпеки та намагаються їх обмежувати. Тому в Латвії в останні роки було проведено низку реформ, спрямованих на зміцнення латвійської національної ідентичності.
Реформа безпеки в Латвії
Із 1990-х років у Латвії існує термін так званого «негромадянина», тобто людини, яка проживає на території Латвії, але у 1991 році не отримала автоматично громадянства. Вони мають лише право на проживання і найчастіше саме російський паспорт, але їхні родини мешкають у країні вже поколіннями. Після 2022 року Рига посилила правила щодо них і почала вимагати, зокрема, складання іспиту на знання латиської мови для продовження дозволу на проживання. Водночас жодної масової чи примусової депортації представників цієї частини населення запроваджено не було.
Деякий час тому, обґрунтовуючи це деколонізацією, Латвія вирішила запровадити у школах навчання лише латиською мовою, тоді як раніше деякі освітні заклади могли проводити заняття російською. Латиська стала єдиною державною мовою, а для контактів, наприклад, із державною адміністрацією, вимагається базове знання латиської. Водночас немає жодної заборони використовувати російську мову приватно чи на вулиці. Натомість проводяться мовні курси для національних меншин, а уряд намагається обмежувати вплив російських медіа на території країни.
Цю ситуацію проросійські політики в Латвії та сама Москва намагаються використовувати у пропагандистських цілях, стверджуючи, що російське населення зазнає утисків. Однак подібних аргументів, як і звернень до історичного наративу, ще недостатньо, щоб підігріти настрої, вигідні Росії.
Читайте також: Росія – інформаційне гетто в інформаційному суспільстві
Напад на Латвію та погрози Кремля на адресу НАТО
Тому Кремль також посилює свою подальшу риторику – цього разу вже з військовим забарвленням. Кілька разів останніми місяцями надходила інформація, що в повітряному просторі Латвії були помічені українські дрони. Москва скористалася можливістю використати ці інциденти й прямо звинуватила Ригу в наданні допомоги Україні та дозволі запускати зі своєї території українські бойові дрони, які атакують Росію. «Навіть членство в НАТО не врятує вас від покарання за допомогу терористам», – йшлося в повідомленнях Росії від 19 травня 2026 року.
Як латвійський уряд, так і представники України заперечили ці звинувачення. Із заяв речника українського Міністерства закордонних справ випливає, що Київ ніколи навіть не вів переговорів із Латвією, Литвою, Естонією чи Фінляндією щодо подібних дій.
Фахівці американського незалежного Інституту вивчення війни у своєму черговому звіті, присвяченому саме Латвії та Балтійським державам, дійшли висновку, що Росія зосереджує зусилля, спрямовані на створення інформаційних умов для можливої майбутньої агресії.
Служба зовнішньої розвідки Росії (СЗР) повідомила, що українські оператори дронів уже розмістилися на латвійських військових базах. СЗР також недвозначно натякнула, що Росія має намір атакувати ймовірні українські пункти запуску дронів, маючи на увазі латвійські військові бази, а також латвійські центри ухвалення рішень у відповідь на нібито українські атаки з території Латвії.
Українські дрони над Естонією спрямувала Москва? Така ймовірність існує
Як читаємо в аналізі: Кремль часто використовує Службу зовнішньої розвідки Росії (СЗР) для поширення радикальних і безпідставних наративів, спрямованих на дестабілізацію інших країн та виправдання потенційного російського втручання й агресії. За даними Інституту вивчення війни (ISW), а також уряду в Києві, саме російські засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) відхилили дрон із російського повітряного простору та спрямували його до Естонії, за 80 км від кордону з Росією.
Раніше ISW вже зазначав, що падіння українських дронів на території країн Балтії та Фінляндії, ймовірно, відбувалися внаслідок російських дій у сфері радіоелектронної боротьби.
Боротьба з дронами – це не лише гвинтівки чи ракети протиповітряної оборони. Одним зі способів їхнього знешкодження є глушіння сигналу або відключення від інтернету чи мобільної мережі, завдяки яким вони пересуваються. Саме тому українці знищували ретрансляційні вежі на території Білорусі, адже вони забезпечували російським «Шахедам» безперервність сигналу, навіть якщо якусь із частот було заглушено.
Технологія настільки розвинена, що фахівці здатні змінити координати дрона, який уже перебуває в повітрі, і спрямувати його в інше місце. Росіяни на фронті часто обходять українські системи радіоелектронної боротьби та використовують малі FPV-дрони, підключені до мережі через волоконно-оптичні кабелі. Однак таке рішення можливе лише на коротких дистанціях. Далекобійні дрони часто програмуються заздалегідь і дедалі частіше використовують штучний інтелект під час польоту. Існують також пристрої, здатні порушувати роботу GPS, тому в сучасних дронах такі рішення застосовуються дедалі рідше.
