Чи буде адміністрація Дональда Трампа бомбити Москву? [ДУМКА]

Всупереч нещодавньому рішенню суду в Нью-Йорку, який визнав Дональда Трампа винним у скоєнні злочину, а можливо, саме завдяки йому, всі опитування в Сполучених Штатах вказують на те, що він, швидше за все, переможе на майбутніх президентських виборах у листопаді. Ситуація може змінитися протягом наступних кількох місяців, але політикам у всьому світі треба готуватися до другого президентського терміну Дональда Трампа.

Автор: професор Олександр Мотиль, Ратґерський університет у Ньюарку.
Пер. і ред. на основі авторського мат.: Петра Кашувари.

  • Непередбачуваність Дональда Трампа, ймовірно, ще більше зросте під час його другого президентського терміну, частково через його вік, а частково тому, що він знає, що це буде його останній шанс довести власну політичну геніальність.
  • Що стосується міжнародного контексту, майже напевно, що Дональд Трамп збереже свою жорстку позицію щодо НАТО і союзників Америки.
  • Трамп близький за політичним темпераментом до прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу і, швидше за все, стане на бік Ізраїлю у війні проти палестинців. Ми не сумніваємося, що такий крок не сподобається Ірану та Росії.

Дональд Трамп не надасть Європі свободи дій

Якою буде внутрішня і зовнішня політика Трампа? Це майже неможливо передбачити з будь-якою точністю. Занадто багато невідомих і змінних, а також системних потрясінь, які неодмінно торкнуться Америки після перемоги кандидата від Республіканської партії. Те ж саме стосується і питання відносин між США та Росією після можливої перемоги Дональда Трампа. Щоб хоча б частково спробувати щось передбачити, ми можемо проаналізувати те, що відомо. Мається на увазі межі, в яких так чи інакше доведеться діяти новому президенту США, хто б ним не став.

Ми можемо бути впевнені, що внутрішньо Америка і надалі буде глибоко поляризованою, а відносини між демократами й республіканцями залишатимуться ворожими. Дуже ймовірно, що Трамп і його союзники спершу намагатимуться взяти реванш, дуже «глибоко» очистивши країну і переслідуючи опонентів з Демократичної партії. Можливо, це виллється в обмеження проти певних ЗМІ.

Не можна виключати, що всередині самого американського суспільства виникнуть суперечки й конфлікти. Консенсусна політика стане імовірніше винятком, ніж правилом. Не виключено, що деякі штати намагатимуться вийти з цієї політичної домовленості, і тоді управління, наприклад Вашингтоном, може стати неможливим.

Що стосується міжнародного контексту, то майже напевно, що Дональд Трамп збереже свою жорстку позицію щодо НАТО і союзників Америки. Він робитиме все можливе, щоб змусити їх нести більше витрат на утримання тягаря оборонної промисловості. Водночас навряд чи він дасть європейцям більше свободи дій у політиці, й таким чином спричинить у них роздратування.

Підтримка Ізраїлю і «Джавеліни» для Києва

Набагато менш визначеним є його ставлення до інших країн і регіонів. З огляду на політику, яку він проводив під час свого першого президентського терміну, його жорстка позиція щодо Китаю уявляється ймовірною. Трамп близький за політичним темпераментом до прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу і, ймовірно, стане на бік Ізраїлю у війні проти палестинців. Ми не сумніваємося, що такий крок не сподобається Ірану та Росії.

Також можна передбачити, що питання політичного темпераменту Дональда Трампа буде особливо актуальним у зовнішньополітичній сфері. Всі ми можемо погодитися з тим, що Трамп непередбачуваний. Ну, наприклад, чи міг він сам собі уявити, що саме він буде вести переговори з Північною Кореєю, ініціювати Авраамічні угоди, постачати Україні протитанкові ракетні комплекси Javelin, і все це він робитиме одночасно з перенесенням посольства США з Тель-Авіва до Єрусалиму, демонструючи водночас захоплення Володимиром Путіним?

Його непередбачуваність, ймовірно, ще більше зросте під час його другого терміну, частково через його вік, а частково тому, що він знає, що це буде його останній шанс довести власну політичну геніальність.

Трамп, Росія й Україна без доларів

Чого можна очікувати від можливого президента Дональда Трампа щодо Росії та України? Можливо, як нещодавно заявив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, що він не дасть Україні жодного цента, прирікаючи її на поразку. Але також можливий протилежний вектор політики Як сказав сам Трамп, він почав би бомбити Москву, коли Росія почала своє вторгнення в Україну у 2022 році. Нарешті, не виключено, що, відповідно до раніше пропонованих обіцянок, він спробує закінчити війну протягом 24 годин. Це, ймовірно, станеться в результаті марафону переговорів з Путіним і президентом України Володимиром Зеленським.

З огляду на мінливий характер Трампа і відсутність у нього послідовного стратегічного бачення, можливі всі ці три сценарії розвитку подій. Раціонально мислячий нейтральний спостерігач міг би легко й обґрунтовано зробити висновок, що жоден з цих варіантів не принесе користі ні світу, ні Сполученим Штатам. Тому що відмова від підтримки боротьби України дестабілізує Європу, бомбардування Москви загрожує новою світовою війною, а 24 годин, ймовірно, не вистачить, щоб знайти хороше рішення для припинення війни в Україні.

Тож спробуймо розглянути, який курс дій міг би обрати Трамп. Швидше за все, він схилятиметься до варіанту, який найкраще слугуватиме його власному Его. Покинувши Україну, він виставить себе боягузом, ескалація конфлікту дасть йому змогу зіграти роль «крутого хлопця», а переговори ризикують провалитися. Якщо розглядати майбутні дії можливого наступного президента США крізь цю призму, то здається, що протистояння з Путіним найбільше сприятиме підвищенню самооцінки Трампа. І, можливо, це також найбільше сприяло б остаточному завершенню війни в Україні на західних умовах.

Не можна ігнорувати ще один важливий чинник – самого Путіна. Очевидно, що президент РФ віддав би перевагу варіанту, коли Америка залишить Україну, перед двома іншими варіантами. Однак це навряд чи станеться. Для Путіна згадана Трампом 24-годинна обіцянка покласти край конфлікту на сході Європи справді могла б бути корисною, але лише в тому випадку, якби вона була реально здійсненною. З огляду на непоступливість московського лідера, такий варіант, ймовірно, не дуже реальний. Отже, ймовірність ескалації конфлікту з боку США зростає. І це, безумовно, був би найменш цікавий варіант для Путіна, бо він більш ніж впевнений, що такий розвиток подій призведе до подальших санкцій і виснаження кремлівської скарбниці, і, зрештою, до послаблення режиму в Росії.

Зіткнення, що відбудуться на лінії Кремль-Вашингтон

Отже, наш аналіз вказує на можливе погіршення російсько-американських відносин під час другого президентського терміну Трампа. Так буде, якщо відіграє свою роль обмежений набір чинників, тоді як інші чинники будуть «заморожені».

Але що станеться, якщо внутрішня політика в США втрутиться у зовнішню політику Трампа? Дуже ймовірно, що це станеться, і тоді переслідування Джо Байдена стане його пріоритетом. Це однаково може призвести й до продовження фінансування України, і до його повного припинення. Трамп і республіканці також можуть зробити Америку некерованою, бо їхні рухи здатні спричинити або принаймні розпалити громадянський конфлікт у США. Якщо це станеться, Росія може виявитися найменш нагальною проблемою для Америки. Не виключено, що Трамп, який наближається до вісімдесяти років і не надто переймається своїм здоров’ям, може, як і Путін, незабаром розлучитися зі світом. Тоді всі прогнози автоматично будуть виключені.

Чи буде адміністрація Дональда Трампа бомбити Москву? [ДУМКА]

Америка понад усе

Підіб’ємо підсумки. Ми не знаємо, яким буде вплив Дональда Трампа на російсько-американські відносини. Навряд чи вони покращаться, але можуть значно погіршитися. З іншого боку, вони можуть стати абсолютно неактуальними для прихильників гасла America First (ред. Америка понад усе).

Мораль для світу? Іншим країнам доведеться зважати на широкий спектр можливих варіантів розвитку подій під час правління Дональда Трампа. Водночас готуватися до найгіршого, сподіваючись на краще. І ніколи не вважати, що те, що здається постійним і стабільним сьогодні, залишиться таким назавжди.

Олександр Мотиль – професор політології Ратґерського університету в Ньюарку. З 1992 по 1998 рік був заступником директора Інституту Гаррімана при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Фахівець з України, Росії та СРСР, автор шести академічних книг і редактор або співредактор понад п’ятнадцяти томів, серед яких «Енциклопедія націоналізму» та «Хрестоматія Голодомору».

Фотографія створена за допомогою AI Adobe Photoshop.

Чи буде адміністрація Дональда Трампа бомбити Москву? [ДУМКА]

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

Росія хоче увійти до Виконавчої ради ЮНЕСКО. Її суперниками є Румунія, Молдова та Україна

Під час поточної 43-ї сесії генеральної конференції ЮНЕСКО відбуваються вибори нового генерального директора та країн до складу виконавчої ради, що входить до структури ООН. Свою кандидатуру до цього елітного кола подала Російська Федерація. Хто ж потрапить до Ради ЮНЕСКО?

Агресивний політичний міф Кремля – це не тільки фейк і дезінформація

Агресивний політичний міф, яким виправдовується війна не лише проти України, а й проти всієї західної цивілізації, значно глибше проникає у масову свідомість, ніж кремлівська пропаганда, дезінформація чи фейки.

Лешек Міллер і Ґжеґож Браун. Чи російська партія в Польщі – це політична фантастика?

Чи має в Польщі шанс з’явитися російська партія? Можливо, ми просто параноїдально всюди бачимо «руку Москви»? Або ж навпаки, саме через відсутність пильності не помічаємо її зовсім?

Німці хочуть повернення молодих українців додому та скорочення соціальної допомоги. Потік молодих біженців викликав невдоволення [ОПИТУВАННЯ]

Німці виступають проти хвилі молодих біженців. Кількість молодих українців віком 18–22 роки зросла з 19 на тиждень у серпні 2025 року до навіть 1800 у жовтні.

Чим ідеологія сучасної Росії відрізняється від радянської?

Якщо радянська ідеологія була монолітною, то нинішня ідеологія російської влади видається розмитою, поєднуючи, здавалося б, несумісні елементи – наприклад, культивування радянського минулого й ідеалізацію царської Росії. Водночас російська пропаганда демонструє помітні успіхи, залучаючи до себе найрізноманітніші, подекуди навіть ворожі одна одній політичні сили. Це свідчить, що сучасна російська ідеологія функціонує інакше, ніж радянська.

Франція не відправляє солдатів на фронт в Україну. Це фейк російської розвідки

Російська пропаганда впроваджує чергові наративи — як для внутрішнього споживача, так і проти країн НАТО. Кремлівські чиновники стверджують, що Франція нібито хоче відправити своїх солдатів на фронт і вже готує контингент із 2000 військовослужбовців. А як насправді?

Покровськ та інші фортеці Донбасу. Чого хоче Путін до кінця 2026 року? [АНАЛІЗ]

Путін нібито віддав наказ своїм військам захопити Покровськ на Донбасі до середини листопада. Російські сили просуваються, здобуваючи кілометр за кілометром, і повністю знищують місто за містом. Уже зруйновані сусідні Добропілля та Мирноград, до якого 28 жовтня 2025 року прорвалися російські військові.

Росія за три роки вбила 135 журналістів. Публікуємо повний список

Для росіян журналіст – це ціль. Від 2022 року московські війська вже вбили щонайменше 135 представників медіа, повідомляють міжнародні журналістські організації. Більшість із них – українці, але серед жертв Кремля також є американці, литовці, британці та французи.

Повʼязані статті