День Перемоги: у Путіна та Гітлера багато спільного. Обидва вірили в міфи

Коли Володимир Путін приймав парад Перемоги у Москві, у повітрі витало іронічне послання, і не одне. Крім загрози атаки українських дронів по столиці ще була небезпека відкрити світові простий факт – російська військова міць лише міраж. Демонстрація сучасної російської вогневої сили та заклики згуртуватися приховують той факт, що «спеціальна військова операція» Путіна в Україні обернулася поразкою. Факти демонструють, що Росія є регіональним, а чи не глобальним гравцем. Барак Обама схарактеризував російське вторгнення в Україну у 2014 році як дію «не сили, а слабкості». Здається, його слова виявилися пророчими.

День Перемоги, корупція і варварство

З самого початку російську війну супроводжувала некомпетентність, дезорганізація, корупція, зарозумілість та жорстокість. Надмірно розтягнуті лінії постачання, нестача ресурсів, недостатня ситуаційна обізнаність і дефіцит матеріального забезпечення, слабке тактичне планування, неефективні системи командування та контролю, а також низька бойова готовність і моральний дух військ призвели до понад 800 000 втрат серед особового складу.

Клептократія, що процвітала до війни, набула мілітаризованого характеру. Активи іноземних компаній, що виходять із російського ринку, перерозподіляються на користь бізнес-еліт, пов’язаних із Кремлем. Російські еліти використовують зростання оборонних витрат, які поглинають 40% федерального бюджету. Санкції спричинили політику імпортозаміщення та створили нові ринкові можливості для вітчизняних підприємств. Субсидії й протекціоністське законодавство вивели корупцію та орієнтовану на ренту поведінку на новий рівень.

Ціна участі в новому економічному порядку – лояльність. Тих, хто чинить опір, переслідують за сфабрикованими кримінальними справами, позбавляють майна, а подеколи й чогось гіршого. Уже на початку 2022 року почали фіксувати випадки так званого «синдрому раптової російської смерті». Олігархи, які критикували війну або розголошували державну таємницю, помирали за обставин, які визнавалися підозрілими. Чи були це вбивства, чи просто збіги – остаточно не встановлено. Але сам посил виявився достатнім, щоб придушити спротив і змусити залишки бізнес-еліти до покори.

День Перемоги: у Путіна та Гітлера багато спільного. Обидва вірили в міфи
Пам’ятник Володимиру Леніну в окупованому Донецьку, 2016 рік. Фото: Пьотр Кашувара

День Перемоги й «спеціальна військова операція»

Ціною для російського суспільства є погіршення економічного становища. Попри фінансові вливання в субсидування стратегічних секторів, необхідних для ведення війни, а також премії в оборонній промисловості та армії, над країною навис день макроекономічного розрахунку. Хоча надлишок готівки стає помітним, російська робоча сила та валютні резерви скоротилися. Ціни на нафту впали. Бюджетний дефіцит зріс. Рубль знецінився і залишається неконвертованим. Відсоткові ставки становлять 21–23%, а вартість грошей нівелює економічне зростання.

Парадокс ще й у тому, що надуманою метою «спеціальної військової операції» було оголошено денацифікацію України. Заради цього Путін збудував подібну економіку й суспільство, з якими колись боролося покоління його батька. Видовище, влаштоване в Москві з нагоди 80-річчя перемоги над Німеччиною і нацистським гнітом, межує з самовикриттям. За задумом і суттю, тією ж деформованою суттю режиму Гітлера, за якого війна стала центральною організуючою силою Третього рейху, зараз стає й путінська Росія. Наголос на антидемократичних та ультранаціоналістичних рухах – ще одна сполучна нитка, що єднає сьогодення з минулим.

Читати також на PostPravda.Info: Партія мертвих проти путінської Росії

День Перемоги та нацисти у сучасній Росії

Німецький націоналізм (нацизм) був замкненою економічною системою, створеною для ведення війни та розрахованою на завоювання. Він породив автаркію, що характеризувалася корупцією, примусом, експропріаціями та безжальним пограбуванням. Як і в інших фашистських економіках, йому бракувало будь-яких ґрунтовних теоретичних основ. Стюарт Вулф аналізував подібну політичну економіку як не більше ніж «серію імпровізацій, відповідей на поточні та невідкладні проблеми». Відчайдушні спроби Путіна обійти санкції, зберегти рівень життя, утримати макроекономічну стабільність і вести програну війну змусили його вдатися до тих самих фашистських економічних практик і умоглядних установок. За думкою Вулфа, Росія могла б стати ще одним прикладом дослідження фашизму.

Гітлер писав, що економічні питання – це проблеми, які можна подолати силою політичної волі. Якби Путін знав ці слова, вони, ймовірно, лунали б у нього у вухах. А якщо й не знає, то принаймні його дії й маніпуляції свідчать про те, що на практиці він керується саме такою логікою. З трибуни на Червоній площі Путін міг відчувати гордість, спостерігаючи понад 180 одиниць військової техніки, 11 500 російських і закордонних солдатів, що крокували в параді, а також проліт винищувачів. Проте, попри це видовище, жодна економіка в довгостроковій перспективі не здатна утримати військову машину.

Російське слово «держава» означає велику могутність і зобов’язання захищати батьківщину від зовнішніх загроз. Воно з’являється в першому рядку гімну Російської Федерації й прагне викликати почуття патріотизму та історичної місії. Це є протилежністю гітлерівській доктрині Lebensraum («життєвий простір»), проте обидва ці національні міфи передбачають, що контроль та репресії є серцевиною держави, а війна – умовою її існування.

Читати також на PostPravda.Info: Дивіденди миру оплачуються США. Це кінець золотої ери Європи. [АНАЛІЗ]

День Перемоги: у Путіна та Гітлера багато спільного. Обидва вірили в міфи
Російські солдати на параді до Дня Перемоги в окупованому Донецьку, 2016 рік. Фото: Пьотр Кашувара

День Перемоги святої Росії

Перемога Радянського Союзу над Німеччиною завжди була частиною історії Росії та ментальності Кремля як обложеної фортеці. Простори країни та її витривалість, які знесилили Гітлера (і Наполеона), утверджували народ у вірі, що «Свята Русь» є незламною. Проте цього разу Росія не є жертвою вторгнення – вона сама виступає агресором, а виснаженими виявляються її економіка, державна скарбниця та сам народ.

Питання до Путіна – а також до понад двадцяти іноземних лідерів, які сиділи поряд із ним на трибуні під час Дня Перемоги 2025 року, і до всього російського народу – звучить так:

«Чи можна в глобалізованому світі утримати закриту економіку за допомогою завоювань?»

Видовище, що розгорталося на тлі кремлівських мурів, без сумніву, було джерелом гордості й натхнення для Путіна та його «державників». Але водночас – способом відвернути увагу від неприємних фактів і темних привидів минулих епох.

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

Чи піде Іран шляхом Росії, чи є надія на краще майбутнє?

Іран – масштаб насильства в невідомий. Січневі протести були придушені з нелюдською жорстокістю від імені режиму, який проголошує пріоритет релігійної моралі. Однак така жорстокість суперечить будь-якій моралі та будь-якій релігії. У який момент релігійно-моральна мотивація іранської влади перетворюється на некрофільну? Чи є неминучим переродження ідеологічного тоталітаризму в Ірані в некроімперіалізм – за аналогією з тим, що сталося в Росії?

Київ у частковому блекауті. «Цілий рік освітлюємо квартиру святковими лампочками на батарейках»

У такій драматичній ситуації Київ ще не був. У деяких квартирах немає світла й тепла вже тиждень. Електроенергія інколи з’являється лише на кілька годин, а потім знову зникає на 18 годин. Нині 50 багатоповерхівок повністю знеструмлені.

Екзистенційний досвід війни. Із циклу «Війна в житті людини»

Екзистенційний досвід війни охоплює не лише те, що людина спостерігає – бомбардування, кризу життєзабезпечувальної інфраструктури, руйнування, загибель людей, – а й те, що вона переживає всередині себе.

З щоденника польового медика ЗСУ: Дезертирство в армії. Дарек утік і сховався вдома [ЕПІЗОД 4]

Дезертирство в українській армії є. Про це нещодавно говорив навіть новий глава Адміністрації Президента Кирило Буданов, який заявив, що саме воно та корупція є на сьогодні найбільшими проблемами Збройних Сил. Чому солдати тікають з фронту?

Життя в окупованому Херсоні. Розповідь очевидця. Із циклу «Війна в житті людини»

«Без документів ти – шматок м'яса, – каже Віталій. – Бандитські дев'яності в порівнянні з цим – дитяча казка». Херсон – 256 днів окупації. Розповідь очевидця про терор, репресії, протести і прагнення вижити всупереч російській окупаційній владі.

Триває висування кандидатів до російської платформи при ПАРЄ. Але чи є російська опозиція суб’єктною?

Чи може громадянин держави-агресора бути політично суб’єктним, якщо вся його країна працює на війну? Поки що йдеться лише про можливість прояву політичної суб’єктності – і лише за умови, якщо така особа працюватиме на воєнну перемогу над агресором. Чи готові до цього кандидати, які нині висуваються до російської платформи при ПАРЄ?

З щоденника польового медика ЗСУ: «Тут немає свят. Чекаємо, щоб евакуювати пораненого побратима – й у відпустку» [ЕПІЗОД 3]

Який найприємніший момент у житті солдата ЗСУ? День перед відпусткою та дорога додому. Чекаєш того дня, коли вирушиш у єдино правильному напрямку. Уявляєш цю подорож заздалегідь.

Росія погрожує ударом у відповідь по Києву за «замах» на Путіна. Україна заявляє, що жодного нападу не було

Росія після переговорів у США погрожує Україні ударами по урядових будівлях і цивільних об'єктах. Заяви про можливі атаки в найближчі дні з'явилися після того, як Кремль звинуватив Київ у нібито здійсненій атаці на резиденцію Володимира Путіна.

Повʼязані статті