Діти російських шпигунів не знали, хто такий Путін

11-річна Софія та 8-річний Габріель думали, що у них нормальна сім’я. Так було доти, доки вони не стали учасниками найбільшого за останні десятиліття обміну ув’язненими між Росією та США. Коли першого серпня Софія і Габріель вийшли з літака в московському аеропорту Внуково, їх зустрів невідомий чоловік у темному костюмі. «Buenas noches», – сказав він, звертаючись до них їхньою «рідною» мовою.

Діти агентів думали, що вони з Аргентини

В оточенні представників ЗМІ й інших офіційних осіб Володимир Путін обійняв Софію та її матір, вручивши їм квіти. Пізніше діти запитали батьків, хто був той чоловік, який привітав їх на червоній доріжці, – повідомляє The Telegraph. 

Так закінчилася поїздка, яку діти, напевно, ніколи не забудуть. До приїзду в Москву Софія і Габріель думали, що вони є частиною аргентинської сім’ї, яка живе в столиці Словенії Любляні. Їхньою матір’ю була Марія Роза Майєр Муньос. У створеній для сюжету історії йшлося про те, що жінка втекла з Буенос-Айреса після збройного пограбування і керувала онлайн-галереєю мистецтв. Її чоловіком був Людвіг Гіш, засновник ІТ-стартапу. Сім’я жила звичайним заміським життям у Чрнучах на північній околиці Любляни. Коли вони були поза домом, то розмовляли англійською та німецькою мовами. Вдома вони розмовляли досконалою іспанською. Діти відвідували Британську міжнародну школу. 

Насправді їхні батьки були серед еліти російських шпигунів, і все життя, яке знали діти, було брехнею. «Марію» називала себе Анна Валеріївна Дульцева, а «Людвігом» – Артем Вікторович Дульцев. Обидва є співробітниками Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації. 

Діти російських шпигунів не знали, хто такий Путін
Фото: kremlin.ru

Сім’я, як і будь-яка інша

Подружжя ретельно створило історію як із кіно. Вони приїхали до Аргентини за туристичною візою у 2012 році, одружилися і народили двох дітей.

У 2017 році вони переїхали до Словенії. Любляна була ідеальною базою, європейською столицею на узбіччі, де агенти контррозвідки рідше нишпорили, ніж у Лондоні чи Парижі. З іншого боку, словенська столиця відкривала легкий доступ до решти Європи. Офіційні особи стверджують, що агенти використовували Словенію як базу для передачі грошей та інструкцій іншим російським агентам в Італії чи Хорватії. Також вони були причетні до атаки на Агентство Європейського Союзу зі співробітництва енергетичних регуляторів, що розташоване в Любляні, яке набуло розголосу під час війни Росії з Україною. 

У 2022 році, через кілька місяців після того, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, словенське шпигунське агентство SOVA отримало від союзницької організації вказівку розслідувати діяльність Майєр Муньос і Гіша. У грудні того ж року поліція вдерлася до їхнього будинку посеред ночі з метою арешту. Слідчі знайшли в будинку сотні тисяч євро, захованих у таємному відділенні холодильника. Крім того, вони знайшли зашифроване комп’ютерне обладнання, настільки складне, що ні словенські, ні американські агенти не змогли його зламати. 

Діти російських шпигунів не знали, хто такий Путін
Фото: kremlin.ru

Місія агентів не зосереджена на одній ролі

Поки батьки Софії й Габріеля сиділи у в’язниці в очікуванні суду, дітей відправили до прийомної сім’ї. У середу, за день до обміну, кожного з батьків засудили до 19 місяців ув’язнення за шпигунство з можливістю відстрочки виконання вироку з урахуванням часу, вже проведеного за ґратами. У четвер, 1 серпня, вся сім’я вже була на шляху до Москви. За словами прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова, діти не знали, що вони росіяни, поки не сіли в літак. 

«Діти секретних агентів ще вчора запитували у батьків, хто їх вітав. Вони навіть не знали, хто такий Путін», – сказав Пєсков. Інші джерела припускають, що дітям дали план дій на випадок арешту їхніх батьків, що свідчить про те, що вони знали, хто вони насправді. Але якою б не була правда, це, безсумнівно, розбурхувальна тема.

Історія цієї родини – один з найгучніших випадків російського шпигунства з часів остаточного розпаду Радянського Союзу. Деякі шпигуни користуються перевагами роботи в уряді або на дипломатичній службі, де вони можуть працювати під прикриттям, тоді як інші живуть як звичайні члени суспільства. Вони витрачають роки на те, щоб проникнути у цільову сферу і побудувати повністю фальшиве життя, яке дає змогу їм вільно існувати. Їхня місія не зосереджена на одній ролі. Вони можуть шукати потенційних рекрутів, збирати джерела інформації й виконувати завдання для шпигунів, що працюють під дипломатичним прикриттям, за якими зазвичай пильно стежать спецслужби країн перебування. 

Це не перший випадок залучення дітей

Така шпигунська діяльність є дорогою, трудомісткою і ризикованою. Агенти зазвичай вербуються в молодому віці й проходять багаторічну підготовку, яка допомагає їм створити нову особистість. «Зазвичай їх обирають в університетському віці, оскільки вважають, що саме тоді у людини не так багато досвіду життя, тому її особистість ще можна сформувати», – розповідає виданню The Telegraph Гордон Корера, британський письменник і журналіст, який спеціалізується на цій темі. 

– Зробіть так, щоб вони фактично зникли, і тренуйте їх протягом трьох-чотирьох років з людьми, які жили в цільовій країні агента. Йдеться не лише про знання мови. Це розуміння звичаїв і культури. А також уміння розповісти, наприклад, про спортивні команди, про дрібні деталі життя в країні, в які потрібно заглибитися, щоб жити під чужим ім’ям. У деяких випадках пари вербують, а в інших – зводять разом. Їм просто кажуть: «Це ваш чоловік/дружина, сподіваємося, ви впораєтеся», – додає Корера. 
Випадок сім’ї зі Словенії – не перший, коли до справи залучають дітей. Андрій Безруков і Олена Вавілова були серед нелегальних агентів, заарештованих у 2010 році. Вони проживали в США і видавали себе за подружню пару з Канади під іменами Дональд Хітфілд і Трейсі Лі Енн Фолі. Вавілова працювала в агентстві нерухомості й подорожувала усім світом, використовуючи британський паспорт. Безруков нібито здобув диплом Гарварду. У них було двоє синів, яким тоді було 16 і 20 років. Обидва стверджували, що ніколи не знали справжню особу своїх батьків. Хоча спочатку їхнє канадське громадянство було анульоване, молодшому з них, Олександру Вавілову, його відновили після судової апеляції. Його випадок, як і випадок Софії та Габріеля, порушує питання про те, до якої міри дитина може нести відповідальність за дії батьків.

Найважливіше цього тижня

POSTPRAVDA.INFO ВИПРАВЛЕННЯ ТА ВИБАЧЕННЯ ЩОДО ГВІНТОВКИ ГРОТА

«19 вересня 2024 року на PostPravda.Info був опублікований матеріал...

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Андрій Веселовський: Індія, Китай, Росія й Україна. «Є причини, чому війна триває» [КОЛОНКА]

Зараз увага аналітиків більшою мірою прикута до американсько-китайських відносин, однак вони забувають, що є ще одна, держава, яку можна порівняти за міццю з Китаєм – Індія.

Чи може Росія бути цивілізованою? «У терорі в Україні винне ціле покоління» [ДУМКА]

Росія знову загрожує Європі, як раніше загрожував Радянський Союз. Страх перед загрозою викликає дві протилежні реакції.

Чи Волинь – справа виключно істориків? Відповідальність безумовна [ДУМКА]

Попри те, що Україна та Польща зараз є природними союзниками й відносини між країнами характеризуються взаємодопомогою і співпрацею, тінь жахливих подій польсько-української історії ХХ ст. досі очорнює їх.

Росія готується до війни з НАТО. Це козирі Кремля і Заходу [АНАЛІЗ]

Війна з НАТО – це вже офіційно визнаний урядом Росії проєкт, тому рівень витрат на оборону становить майже третину федерального бюджету. Такі витрати говорять про мобілізацію країни для війни.

Стережися, Путін – падіння Асада показує, що автократи не такі сильні, як усі думають [ДУМКА]

Поки що аналітики навперебій пропонують інтерпретації краху режиму Асада і наслідки цього для Близького Сходу, варто нагадати, наскільки несподіваною і навіть шокуючою була ця подія.

Типи аналітиків, блогерів і журналістів, які висвітлюють тему війни [ДУМКА]

Я розумію тих людей, які раніше ніколи не цікавилися політикою. Я не буду оцінювати конкретних «публічних знавців», натомість запропоную класифікацію.

Сирія: Чому здалася армія Асада?

Наступ повстанців у Сирії став несподіванкою для більшості спостерігачів. Але найбільше дивує швидкий розвал армії Асада.

Колишній посол Грузії в Москві: «Тільки бідність може призвести до революції в Грузії»

У Грузії вже кілька тижнів тривають масові демонстрації. Об'єднані сили грузинської громадськості виступили проти партії «Грузинська мрія» через занепокоєння станом демократії в країні. Стася Будзіш розмовляє з Валерієм Чечелашвілі – колишнім послом Грузії в Росії та Україні, колишнім міністром фінансів.

Повʼязані статті