Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Маленька Естонія проти великої Росії

О, як впали сильні світу цього!

Володимир Путін називав російську армію другою найпотужнішою бойовою силою у світі. Але його війна з Україною чітко продемонструвала, як люблять жартувати українці, що російська армія за рівнем військової могутності тепер друга армія в Україні.

Російському лідеру фактично вдалося втілити в пострадянському просторі комедію Пітера Селлерса 1959 року «Миша, що ревіла», перетворивши російську армію на посміховисько.

Селлерс зіграв лідера маленької країни з фінансовими проблемами. Він приходить до висновку, що оскільки програш у війні зі США забезпечує американську фінансову підтримку переможеному, то має сенс вдертися в Америку з його маленькою армією, капітулювати й «постраждати» від наслідків.

Оскільки російська історія не точно повторює мистецтво, путінська версія вищезгаданого фільму перетворює одного з найменших сусідів Росії на потенційного загарбника російської території. Йдеться, звісно, про Естонію, країну з 1,37 мільйонами громадян і площею 45 339 км². Росія має 146 мільйонів громадян і 17 100 000 км² території відповідно.

Ось короткий уривок з інтерв’ю естонської газети з генерал-майором Вахуром Карусом, начальником Генерального штабу Сил оборони.

Журналіст зазначає: «Наш оборонний план НАТО полягав у тому, що протягом певної кількості днів, наприклад, 10 днів, ми повинні були протистояти росіянам наодинці… Новий план полягає в тому, що ми повинні бути в змозі розгромити росіян, якщо вони нападуть на Естонію, на їх власній території, де розміщені війська для нападу на Естонію. Це величезна зміна». 

А ось відповідь Каруса: «Так, безумовно, але це сталося через зміни, які війна в Україні принесла багатьом союзникам по НАТО. Ми більше не можемо чекати, коли нас вдарять по голові кувалдою, але ми повинні бути тими, хто може зробити певні речі першими».

Іншими словами, Естонія планує превентивне вторгнення в Росію, якщо відносини між двома країнами досягнуть точки кипіння.

Естонія готова до дій 

Щоб оцінити, наскільки масштабною є ця зміна, згадаймо, що у 2016 році корпорація RAND (дослідження і розробки) стверджувала, що Росії знадобиться лише три дні, щоб захопити всі три країни Балтії (Латвію, Литву й Естонію). Тепер, завдяки жахливим показникам російської армії у війні з Україною та її величезним втратам у людях і техніці, навіть маленька естонська миша думає, що вона може гарчати на російського ведмедя й уникнути покарання.

За даними Wall Street Journal, російські втрати у війні становлять майже 200 000 загиблих і 400 000 поранених. За оцінками українських джерел, Росія втратила 8705 танків, 1793 бойові броньовані машини, 18177 артилерійських систем, 369 літаків і 328 вертольотів. Крім того, Україна відтіснила Чорноморський флот у глухий кут і знищила багато нафтопереробних заводів і складів боєприпасів. Дивлячись на такі результати, не дивно, що естонські генерали вважають, що вони можуть зробити більше, ніж просто стримати російську атаку протягом 10 днів. Вони повинні бути в змозі перенести війну в саму Росію.

Якщо Естонія вважає, що вона може гарчати, можна припустити, що Латвія, Литва, Азербайджан, Казахстан і Узбекистан – і, можливо, ще кілька колишніх радянських республік – вважають так само.

Тобто Путіну вдалося не тільки відсунути Росію на роль другорядної або третинної держави, а й оточити її потенційними ворогами. Потрібно бути «генієм», щоб перетворити регіональну силу, майже наддержаву, на країну, яку не бояться мініатюрні прикордонні держави. 

Путін може звинувачувати лише себе

Путіну немає кого звинувачувати в такому ганебному стані справ, окрім самого себе. Візьміть хоча б кількість жертв: з огляду на сучасну військово-польову медицину, на кожного загиблого росіянина має припадати три-чотири поранених. Але замість співвідношення 1:3 або 1:4, Росія має співвідношення 1:2 (200 000 загиблих і 400 000 поранених), що означає, що російські генерали, як і сам Путін, байдужі до масової загибелі в боях і не прагнуть надання своєчасної медичної допомоги пораненим солдатам. Це не спосіб виграти війну. 

На противагу цьому, за даними журналу, Україна зазнала 80 000 смертей і 400 000 поранень. Це співвідношення 1:5 свідчить про те, що українці докладають усіх зусиль для порятунку життів. (Президент Володимир Зеленський стверджує, що цифра 80 000 є «брехнею» і що реальна цифра «набагато» нижча).

Естонці повністю усвідомлюють абсурдний підхід Путіна до війни. Їхні збройні сили невеликі – запланована чисельність військових – 60 000, але їх цілком достатньо, щоб вдертися в Росію, вивести її армію з рівноваги й зробити щось на кшталт українського вторгнення в Курську область. Якщо союзники Естонії по НАТО нададуть їй військову допомогу (хоч це «якщо», можливо, ще велике питання), то миша, що гарчить, може зрештою виграти битву і всю війну.

Текст із відкритих джерел, вперше був опублікований у The Hill.

Фото: valitsus.ee

Про автора: Професор Олександр Мотиль

Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Українські солдати прагнуть помститися путінським військам у Курську. «Ми сміялися, копаючи окопи у ворожій землі»

Українці прагнуть помститися і хочуть просунутися на територію ворога, – повідомляє Аскольд Крушельницький з України. 

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

Каракас роками підтримував терористів. Саме так функціонували тренувальні табори ісламських радикалів у Венесуелі [РОЗСЛІДУВАННЯ АНТОНІО САЛАСА]

Антоніо Салас розповів, як і де тренуються ісламські терористи. Він йшов слідами, які привели його з Палестини до Венесуели. Щоб з’ясувати, як побудовані структури вбивць «Хезболли» і як між собою пов’язані світові злочинні мережі, іспанський журналіст став одним із них і так прожив п’ять років. За те, що він зробив, над ним висить багато смертних вироків. Його хочуть убити нацисти, мафія і терористи. Нам вдалося з ним поговорити.

Вибори в Угорщині. Що робитимуть ЄС, Росія та Україна, якщо Віктор Орбан втратить владу?

Чи стане після цих вихідних політика Європейського Союзу щодо Росії та України більш узгодженою? На такий розвиток подій, безперечно, розраховує Київ. Натомість Москва робить усе можливе, щоб партія «Фідес» і Віктор Орбан знову перемогли та зберегли владу в Будапешті. Як коментують в Україні вибори на майбутніх вихідних?

Персональна провина і почуття колективної провини за загарбницьку війну

У черговій статті «Словника війни» на PostPravda.Info Миколай Карпіцький розглядає поняття провини. Чи всі росіяни винні у війні? Чи можна говорити про колективну провину, чи провина може бути лише персональною? Як виникає почуття колективної провини?

Росія – інформаційне гетто в інформаційному суспільстві

Вже понад чверть століття в Росії встановлена диктатура, і за цей час світ встиг невпізнанно змінитися – відбулася глобальна інформаційна революція. Чи є місце диктатурам у новому глобальному інформаційному суспільстві? Про те, як Володимир Путін намагається контролювати цифрове середовище та інтернет-спілкування, перетворюючи Росію на інформаційне гетто, розповідає публіцист з Естонії Андрій Кузічкін.

Трамп допомагає Путіну, знімаючи санкції проти Росії. Кремль мав план щодо Ормузької протоки [АНАЛІЗ]

Санкції послабилися, і Росія з ентузіазмом сприйняла рішення адміністрації Дональда Трампа тимчасово пом’якшити обмеження, накладені на морське транспортування російської нафти. Кремль сподівається, що такий крок стане початком ширшого зняття санкцій. Адже лише через кілька років після їх запровадження вони тільки зараз почали по-справжньому діяти й завдавати серйозної шкоди російській економіці.

Найпоширенішим ім’ям серед загиблих за Путіна є Мохамед, а владу на Кремлі захищають «преторіанці» [АНАЛІЗ]

Путін створив навколо себе гігантську армію приватних «преторіанців», які повинні охороняти його так, як колись охороняли римського імператора. Сьогодні Росгвардія, головним завданням якої є захист системи та кремлівського двору, налічує 400 тисяч військових. На фронті в Україні воює натомість 600 тисяч.

13 березня 2014 року: перша жертва війни на Донбасі. Очевидцем цих подій був священик із Донецька Сергій Косяк

Перша жертва війни Росії проти України була вбита не ракетою чи бомбою, а звичайним ножем на вулиці Донецька. Це сталося 12 років тому – 13 березня 2014 року. Однак справжньою зброєю був не ніж, а російська пропаганда, яка розповідала, нібито владу в Києві захопила «київська хунта», що відправила автобуси з «нацистами» для розправи над жителями Донецька. Згадуючи трагічні події весни 2014 року, Миколай Карпіцький протиставляє кремлівському наративу історичне свідчення очевидця подій у Донецьку. Це Сергій Косяк, український священик.

Хто такий Володимир Мединський, радник Путіна і керівник мирних переговорів Москви? Він волів би воювати з поляками, а не з українцями

Як посередній і суперечливий російський історик став однією з найближчих осіб Путіна? Чому саме Мединський розмовляв з українцями на білоруському кордоні у 2022 році одразу після початку вторгнення, а також брав участь у найважливіших обмінах полоненими, зокрема командирів «Азову» та оборонців «Азовсталі» восени того ж року? Кажуть, що його бачення імперської історії Росії збігається з поглядами Путіна. Але чи цього достатньо, щоб бути настільки близьким до диктатора?

Повʼязані статті