Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили.
Маленька Естонія проти великої Росії
О, як впали сильні світу цього!
Володимир Путін називав російську армію другою найпотужнішою бойовою силою у світі. Але його війна з Україною чітко продемонструвала, як люблять жартувати українці, що російська армія за рівнем військової могутності тепер друга армія в Україні.
Російському лідеру фактично вдалося втілити в пострадянському просторі комедію Пітера Селлерса 1959 року «Миша, що ревіла», перетворивши російську армію на посміховисько.
Селлерс зіграв лідера маленької країни з фінансовими проблемами. Він приходить до висновку, що оскільки програш у війні зі США забезпечує американську фінансову підтримку переможеному, то має сенс вдертися в Америку з його маленькою армією, капітулювати й «постраждати» від наслідків.
Оскільки російська історія не точно повторює мистецтво, путінська версія вищезгаданого фільму перетворює одного з найменших сусідів Росії на потенційного загарбника російської території. Йдеться, звісно, про Естонію, країну з 1,37 мільйонами громадян і площею 45 339 км². Росія має 146 мільйонів громадян і 17 100 000 км² території відповідно.
Ось короткий уривок з інтерв’ю естонської газети з генерал-майором Вахуром Карусом, начальником Генерального штабу Сил оборони.
Журналіст зазначає: «Наш оборонний план НАТО полягав у тому, що протягом певної кількості днів, наприклад, 10 днів, ми повинні були протистояти росіянам наодинці… Новий план полягає в тому, що ми повинні бути в змозі розгромити росіян, якщо вони нападуть на Естонію, на їх власній території, де розміщені війська для нападу на Естонію. Це величезна зміна».
А ось відповідь Каруса: «Так, безумовно, але це сталося через зміни, які війна в Україні принесла багатьом союзникам по НАТО. Ми більше не можемо чекати, коли нас вдарять по голові кувалдою, але ми повинні бути тими, хто може зробити певні речі першими».
Іншими словами, Естонія планує превентивне вторгнення в Росію, якщо відносини між двома країнами досягнуть точки кипіння.
Естонія готова до дій
Щоб оцінити, наскільки масштабною є ця зміна, згадаймо, що у 2016 році корпорація RAND (дослідження і розробки) стверджувала, що Росії знадобиться лише три дні, щоб захопити всі три країни Балтії (Латвію, Литву й Естонію). Тепер, завдяки жахливим показникам російської армії у війні з Україною та її величезним втратам у людях і техніці, навіть маленька естонська миша думає, що вона може гарчати на російського ведмедя й уникнути покарання.
За даними Wall Street Journal, російські втрати у війні становлять майже 200 000 загиблих і 400 000 поранених. За оцінками українських джерел, Росія втратила 8705 танків, 1793 бойові броньовані машини, 18177 артилерійських систем, 369 літаків і 328 вертольотів. Крім того, Україна відтіснила Чорноморський флот у глухий кут і знищила багато нафтопереробних заводів і складів боєприпасів. Дивлячись на такі результати, не дивно, що естонські генерали вважають, що вони можуть зробити більше, ніж просто стримати російську атаку протягом 10 днів. Вони повинні бути в змозі перенести війну в саму Росію.
Якщо Естонія вважає, що вона може гарчати, можна припустити, що Латвія, Литва, Азербайджан, Казахстан і Узбекистан – і, можливо, ще кілька колишніх радянських республік – вважають так само.
Тобто Путіну вдалося не тільки відсунути Росію на роль другорядної або третинної держави, а й оточити її потенційними ворогами. Потрібно бути «генієм», щоб перетворити регіональну силу, майже наддержаву, на країну, яку не бояться мініатюрні прикордонні держави.
Путін може звинувачувати лише себе
Путіну немає кого звинувачувати в такому ганебному стані справ, окрім самого себе. Візьміть хоча б кількість жертв: з огляду на сучасну військово-польову медицину, на кожного загиблого росіянина має припадати три-чотири поранених. Але замість співвідношення 1:3 або 1:4, Росія має співвідношення 1:2 (200 000 загиблих і 400 000 поранених), що означає, що російські генерали, як і сам Путін, байдужі до масової загибелі в боях і не прагнуть надання своєчасної медичної допомоги пораненим солдатам. Це не спосіб виграти війну.
На противагу цьому, за даними журналу, Україна зазнала 80 000 смертей і 400 000 поранень. Це співвідношення 1:5 свідчить про те, що українці докладають усіх зусиль для порятунку життів. (Президент Володимир Зеленський стверджує, що цифра 80 000 є «брехнею» і що реальна цифра «набагато» нижча).
Естонці повністю усвідомлюють абсурдний підхід Путіна до війни. Їхні збройні сили невеликі – запланована чисельність військових – 60 000, але їх цілком достатньо, щоб вдертися в Росію, вивести її армію з рівноваги й зробити щось на кшталт українського вторгнення в Курську область. Якщо союзники Естонії по НАТО нададуть їй військову допомогу (хоч це «якщо», можливо, ще велике питання), то миша, що гарчить, може зрештою виграти битву і всю війну.
Текст із відкритих джерел, вперше був опублікований у The Hill.
Фото: valitsus.ee
Про автора: Професор Олександр Мотиль
Професор Олександр Мотиль – професор політології в Ратґерс-Ньюарк. Спеціалізується на Україні, Росії та СРСР, а також на теоріях націоналізму, революцій та імперій. Автор 10 науково-популярних книг і десятків статей в академічних і політичних журналах, газетах. Веде щотижневий блог «Orange Blues Ukraine».