Росія хоче увійти до Виконавчої ради ЮНЕСКО. Її суперниками є Румунія, Молдова та Україна

Під час поточної 43-ї сесії генеральної конференції ЮНЕСКО відбуваються вибори нового генерального директора та країн до складу виконавчої ради, що входить до структури ООН. Свою кандидатуру до цього елітного кола подала Російська Федерація. Від групи, до якої вона належить, до ради ЮНЕСКО мають увійти три держави, проте претендують на це місце чотири: Росія, Україна, Молдова та Румунія. Хто ж потрапить до Ради ЮНЕСКО? Це мають оголосити сьогодні після обіду.

Хто такий новий директор ЮНЕСКО Халед аль-Анані

У Самарканді (Узбекистан) триває 43 сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, на якій міжнародне співтовариство обирає нове керівництво. Учора генеральним директором обрано Халеда аль-Анані, колишнього міністра туризму й старожитностей Єгипту. За його кандидатуру проголосували 172 зі 174 учасників. Таким чином він замінив Одрі Азуле, колишню міністерку культури Франції.

Халед аль-Анані – єгиптолог і професор єгиптології Гельванського університету в Єгипті, де викладає понад 30 років. Він обіймав посади заступника декана факультету туризму й готельної справи, директора Центру відкритої освіти та завідувача кафедри туристичних гідів. Захистив докторську дисертацію з єгиптології в університеті Поль-Валері Монпельє III у Франції.

У 2014–2016 роках очолював Національний музей єгипетської цивілізації, а у 2015–2016 – Єгипетський музей у Каїрі. З 2016 по 2022 рік обіймав посаду міністра старожитностей, а потім – міністра туризму й старожитностей Арабської Республіки Єгипет. Є членом кількох міжнародних наукових товариств. У листопаді 2024 року його було призначено Спеціальним послом культурного туризму Всесвітньої туристичної організації, а нещодавно – патроном Африканського фонду всесвітньої спадщини. Володіє арабською, французькою та англійською мовами.

Халед аль-Анані – 12-й Генеральний директор ЮНЕСКО, перший представник арабської країни та другий африканець на цій посаді після Амаду-Махтара Мбоу (1974–1987) із Сенегалу. Він приступить до виконання обов’язків 15 листопада на чотирирічний термін.

Росія хоче увійти до Виконавчої ради ЮНЕСКО. Її суперниками є Румунія, Молдова та Україна
На фото – новий директор ЮНЕСКО Халед аль-Анані, фото: UNESCO.

Росія прагне потрапити до виконавчої ради ЮНЕСКО

Попередні вибори в ЮНЕСКО відбулися 2021 року, тобто ще до вторгнення Росії в Україну. Москва хоче скористатися можливістю впливати на цю організацію й кілька тижнів тому подала офіційні документи на підтвердження своєї кандидатури. Однією з цілей Кремля, як зазначено, є «деполітизація» ЮНЕСКО.

Одним із промоутерів Росії є заступник міністра закордонних справ у Кремлі Олександр Пункін.

У своїй промові з нагоди оголошення кандидатури Росії до керівного складу ЮНЕСКО він стверджував, що Росія робить значний внесок у діяльність ЮНЕСКО в галузях освіти, науки, культури, інформації та комунікації. Він заявив, що Москва підтримує країни, які розвиваються. Учасникам зустрічі, яка відбулася 5 вересня 2025 року, також показали фрагменти документального фільму «ЮНЕСКО. 70 років у Росії», де, зокрема, було інтерв’ю із Сергієм Лавровим – головою Комісії Російської Федерації у справах ЮНЕСКО та міністром закордонних справ Росії.

Росія нищить пам’ятки та вбиває журналістів

Наприкінці вересня ЮНЕСКО опублікувало звіт, у якому описано масштаби руйнувань, завданих Росією в Україні з 24 лютого 2022 року. Згідно з ним, пошкоджено загалом 509 об’єктів культурної спадщини, серед них – 152 релігійні споруди, 268 будівель історичного або мистецького значення, 34 музеї, 33 пам’ятки, 18 бібліотек, 1 архів і 3 археологічні об’єкти. Повний список пошкоджених об’єктів опубліковано на сайті ЮНЕСКО.

Росія назвала цей звіт упередженим і політизованим:

«Ми категорично відкидаємо безпідставні звинувачення на адресу нашої країни, викладені в доповіді Секретаріату», – заявив постійний представник Росії в ЮНЕСКО Кирило Ринза під час сесії в Самарканді. На його думку, однобічний звіт Генерального директора та Секретаріату ЮНЕСКО не містить жодної згадки про «героїзацію нацистів, заборону російської мови чи порушення прав національних меншин в Україні».

Росія хоче увійти до Виконавчої ради ЮНЕСКО. Її суперниками є Румунія, Молдова та Україна
На карті позначено об’єкти, що перебувають під захистом ЮНЕСКО, які були зруйновані або пошкоджені під час війни в Україні. Матеріал uaculture.org

Україна виступає проти кандидатури Росії до керівного складу ЮНЕСКО, аргументуючи це воєнними злочинами Росії проти українських та іноземних журналістів. Ці злочини описано в матеріалах Національного комітету України у справах співпраці з Міжнародною програмою ЮНЕСКО зі сприяння розвитку комунікації.

«Коли злочини проти журналістів залишаються безкарними, це не лише несправедливість – це підрив самих основ демократії. Безкарність стає сигналом, що правду можна знищити без наслідків, а разом із нею – і свободу слова в усьому світі», – йдеться у заяві.

Читайте також: Росія за три роки вбила 135 журналістів. Публікуємо повний список

Під час 43-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО також представники Європейського Союзу висловили свій протест проти дій Росії в Україні: «ЄС вітає створення Міжнародної коаліції на підтримку науки, наукових досліджень та інновацій, розробленої спільно Єврокомісією та ЮНЕСКО, як важливого інструменту, що сприятиме відбудові та довгостроковому розвитку української науково-інноваційної екосистеми. ЄС знову підтверджує свою підтримку всебічного, справедливого та сталого миру в Україні, заснованого на цілях і принципах Статуту Організації Об’єднаних Націй та нормах міжнародного права. Ми вітаємо всі зусилля й висловлюємо вдячність дипломатичним ініціативам Сполучених Штатів у цьому напрямі. Закликаємо Росію негайно й беззастережно погодитися на повне припинення вогню», – йдеться в заяві.

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

Ідеологічний концепт російської культури у світлі війни: що нам із цим робити?

Як нам сьогодні ставитися до російської культури в умовах війни, яку Росія веде проти України?

Трамп стверджує, що Зеленський має 4% підтримки. Президент України – що США стали жертвою російської дезінформації

Чи можливі вибори в Україні? Їх якнайшвидшого проведення хотів би президент США Дональд Трамп. Він вважає, що підтримка лідера України різко впала. Володимир Зеленський відповідає, що Трамп став жертвою російської дезінформації.

Сіверськ падає. Росіяни вже в місті. Фронт хитається, а Дональд Трамп хвалиться, що не допомагає

Сіверськ на сході Донбасу переходить до рук росіян, яким вдалося увійти до центру міста, за яке бої точилися кілька років. Тим часом американський президент похвалився, що його країна не лише більше не витрачає грошей на допомогу Україні, а й заробляє на поставках зброї.

Український макіавеллізм, або кому служить війна у 2025 році? Усі теорії змови [РЕПОРТАЖ]

Війна в Україні – це спосіб зменшити кількість вуглекислого газу на Землі або винищення людей, що не вдалося під час пандемії Covid-19? Емілія Сулек поїхала до України й зібрала різні конспірологічні теорії щодо агресії Росії проти України.

Примусова русифікація окупованих територій України. Путін оголосив десятирічний план

Путін оголосив десятирічний план, який де-факто означає, що проводитиметься примусова та насильницька русифікація окупованих територій України.

Ким є Андрій Єрмак – керівник Офісу президента, і чи має Україна шанс перемогти корупцію? [ЗВІТ]

На світанку 28 листопада до помешкання неформально другої особи в державі – мається на увазі Андрій Єрмак – заходять співробітники НАБУ та САП, спеціальні слідчі, які борються з гниллю, що давно роз’їдає Україну, тобто з корупцією, впливом олігархів та іншими формами зіпсуття. Адже corruptio з латини означає саме зіпсуття.

«Мирний план» Трампа – це крок до миру в Україні чи етап війни Росії із Заходом дипломатичними методами?

Перманентна війна із Заходом перетворилася на національну ідею Росії. Путін боїться завершення війни й обговорення чергового «мирного плану» сприймає як продовження війни дипломатичними методами. Підтримавши оприлюднений минулого тижня «мирний план» Трампа, він насправді розраховує перекласти відповідальність за його провал на Україну та Європу і продовжити військову агресію.

Генерал-майор Кшиштоф Нолберт для PostPravda.Info: Атлантизм, тобто нові виклики – ті самі цінності

Атлантизм і його нові виклики передбачають узгодження глобальної економіки з урахуванням взаємного впливу й обмежень з глобалізованою і часто надмірно взаємопов'язаною системою, враховуючи також національні інтереси багатьох держав. Які надії й ризики з цим пов'язані? У чому полягають труднощі співпраці?

Повʼязані статті