Наступ повстанців у Сирії став несподіванкою для більшості спостерігачів. Але найбільше дивує швидкий розвал армії Асада. Солдати диктатора покинули свої бази й не змогли захистити режим, який правив у Сирії понад 50 років. Чи це означає кінець уряду, відповідального за загибель понад пів мільйона людей?

Армія Асада при владі

Династія аль-Асад офіційно встановилася у 1971 році, коли Хафез аль-Асад став президентом Сирії. Після його смерті у 2000 році до влади прийшов Башар, син Хафеза. Його правління недаремно називають режимним – у 2011 році він жорстоко придушив протести, які розпочиналися як мирні, й тим самим спровокував громадянську війну, яка призвела до загибелі понад пів мільйона людей. Крім того, його правління призвело до масової еміграції. Щоб утримати владу, режим використовував жорстокі методи проти своїх опонентів, такі як тортури, арешти й страти.

Конфлікт у Сирії спричинив одну з найбільших гуманітарних катастроф XXI століття. Мільйони сирійців були змушені покинути країну, а ті, хто залишився, зіткнулися з відсутністю доступу до основних соціальних послуг, таких як вода, їжа та медичне обслуговування. За оцінками ООН у 2020 році 83 % сирійців живуть за межею бідності, а за підрахунками Світового банку державний борг зріс з 30 до 150 % ВВП.

За допомогою своїх союзників (Росії та Ірану) Асад переміг у громадянській війні й взяв під контроль більшу частину країни. Все змінилося наприкінці листопада 2024 року, коли всього за кілька днів об’єднана збройна опозиція пройшла маршем з півночі на південь, захоплюючи найбільші міста на своєму шляху. Сирійська урядова армія не чинила значного опору, тож Дамаск упав після Алеппо, Хами й Хомса. Росія та Іран так і не втрутилися, і Асад втратив владу.

Альянс повстанців дав можливість почати наступ

Станом на 2020 рік здавалося, що громадянська війна в Сирії фактично завершилася. Уряд Асада відновив контроль над значною частиною Сирії за допомогою Росії, Ірану та бойовиків Хезболли. Були розгромлені майже всі лінії оборони повстанців, за винятком значної території на кордоні з Туреччиною. Саме там, у північній частині провінцій Ідліб і Алеппо, домінували повстанці: ісламістське збройне угруповання Хаят Тахрір аш-Шам і протурецька Сирійська національна армія.

27 листопада повстанці почали наступ. Лише за три дні вони захопили Алеппо – друге за величиною місто Сирії. Озброєна опозиція каже, що не зустріла значного опору. Потім повстанці рушили далі на південь. Уряд Асада стверджував, що армія утримує оборону Хомса, але місто впало так само швидко, як Алеппо. Повідомлялося про запеклі бої лише під час атаки на місто Хама, що розташоване між Алеппо і Хомсом. 8 грудня повстанці взяли під контроль Дамаск, а МЗС Росії повідомило, що Асад перебуває в Москві.

На початку 2024 року експерти оцінювали чисельність збройних сил Сирії (урядових збройних сил) приблизно 170 тисяч осіб. Армія мала тисячі одиниць бронетехніки, артилерійські й ракетні системи, а також значні військово-повітряні сили. До громадянської війни, що почалася у 2011 році, сирійська армія вважалася однією з найпотужніших в арабських країнах. Все змінилося після громадянської війни, яка значно послабила війська родини Асадів.

У грудні 2019 року президент США вирішив підписати т. зв. Акт Цезаря, який мав на меті «використати дипломатичні та економічні заходи, щоб змусити уряд Башара аль-Асада припинити свої вбивчі атаки на сирійський народ і погодитися створити уряд, який поважатиме закон, права людини та мирне співіснування з його сусідами». Санкції фактично призвели до зубожіння сирійського народу. Також надходили повідомлення, що ключові офіцери й солдати армії Асада не отримують грошей.

Минулої середи ЗМІ повідомили, що Асад видав указ про підвищення зарплат солдатів на 50%. Цей захід мав на меті підняти моральний дух солдатів. Але схоже, Асад пішов на цей крок занадто пізно.

Армія Асада залежала від допомоги союзників

Росія та Іран зіграли ключову роль в утриманні режиму Башара Асада при владі в Сирії. Багато експертів звинуватили Асада в тому, що він занадто покладається на свою військову підтримку. Башар Асад знехтував значенням власної армії, внаслідок чого рівень її підготовки значно погіршився, як і лідерські якості офіцерів. – «Коли підрозділи Сирійської арабської армії зіштовхнулися з “Хаят Тахрір аш-Шам”, багато офіцерів, мабуть, відступили, а дехто втік. А якщо тікають офіцери, то не дивно, що так само роблять і солдати», – розповів «BBC News Україна» британський військовий експерт Майкл Кларк.

Тегеран також втратив багатьох офіцерів і військових радників у результаті ізраїльських атак, а пряма підтримка Ірану була неможливою через постійний контроль наземного і повітряного руху з боку США та Ізраїлю. Тому найбільші надії покладалися на проіранські загони ополчення з Лівану та Іраку.

Хезболла, своєю чергою, була змушена вивести свої сили з Сирії після того, як Ізраїль успішно усунув керівництво організації та увійшов до Лівану. З 2022 року Росія зосередилася на війні з Україною і вивела значну частину авіації зі своїх баз на узбережжі Середземного моря. – «Припинення військової, організаційної та управлінської підтримки з боку Ірану, Хезболли та Росії було однією з основних причин, що призвели до такої швидкої капітуляції сирійських міст урядовими військами», – стверджує Фаваз Гергес з Лондонського університету.

Військова, політична й економічна підтримка Росії та Ірану істотно вплинула на хід громадянської війни й ситуацію в Сирії. Тому не дивно, що саме в Росії знайшов притулок Башар Асад. Президент Путін вирішив надати йому притулок після того, як з’явилася інформація про зникнення літака з родиною сирійського диктатора. Виявилося, що передавач був навмисно вимкнений, щоб безпечно потрапити на територію Росії.

Безсумнівно, найважливішою причиною розвалу сирійської армії є хороша організованість повстанців. Членам організації «Хаят Тахрір аш-Шам» і протурецьким солдатам Сирійської національної армії вдалося об’єднатися і створити спільний командний центр, який спланував всю операцію.

Що далі?

Досить швидко з’явилася постать, що виділилася серед інших – Абу Мухаммад Джулані (лідер Хаят Тахрі аш-Шам), який раніше був прем’єр-міністром т. зв. Уряду національного порятунку. Протурецькі фракції мають власний уряд під прапором Тимчасового уряду Сирії. Джулані вже оголосив амністію для тих, хто воював на боці Асада, але це стосується лише строковиків. Цікаво, що організація «Хаят Тахрір аш-Шам» фігурує в списках терористичних організацій США і Великобританії. За інформацію про місцеперебування Джулані американці пропонують винагороду в 10 мільйонів доларів. Проте вже виникли припущення щодо можливості зняття обмежень стосовно Хаят Тахрір аш-Шам і самого Джулані.

Для формування нового уряду Джулані призначив 42-річного Мухаммеда Башира, який раніше керував провінцією Ідліб, і той одразу оголосив, що деякі міністерства перейдуть у руки нинішніх членів т.зв. Уряду національного порятунку. З цього випливає, що уряд національного порятунку в Ідлібі, створений Джулані, тепер захопить всю Сирію. Теоретично уряд має бути тимчасовим і здійснювати владу лише до 1 березня 2025 року.

фото: ummid.com