Политика «America First» президента Дональда Трампа, его возвращение к доктрине Монро и угрозы отказаться от НАТО вызвали общую тревогу среди самых сильных и наиболее проверенных союзников США. Це спонукало Марка Карні застерегти, що ми можемо перебувати «посеред розлому», а не просто спостерегти зміни курсу.
Нинішня метушня, пов’язана з втратою Сполучених Штатів як надійного партнера, шкодить національним інтересам як США, так і їхніх союзників. Переглядається попередня драбина відносин від Європи до Східної Азії та Океанії, й починають формуватися нові стратегічні конфігурації.
Надійне стримування, яке колись було головною опорою західного оборонного союзу, нині виглядає менш переконливим, ніж будь-коли з часу закінчення Другої світової війни. Відновлення страху перед нападом означає переосмислення спроможностей, зміну національних пріоритетів і демонстрацію жорсткішої рішучості. Масштаб перешкод і наслідків є величезним.
Європа відстає від США (і Китаю) за обсягами виробництва озброєння та технологічними інноваціями. Політичні й економічні розбіжності, недостатні інвестиції та деіндустріалізація становлять серйозні виклики для загальноєвропейської системи безпеки. Нинішня, роздроблена структура європейської промислової бази оборонного сектору є надто малою, а часові цикли реструктуризації – надто повільними.
Читайте також: Дивіденди миру оплачуються США. Це кінець золотої ери Європи. [АНАЛІЗ]
Крім того, європейські ринки капіталу не мають обсягів і ліквідності, порівнянних з американськими ринками. Це фінансове обмеження обтяжує здатність континенту залучати капітал і конкурувати. Надмірне регулювання додатково ускладнює європейські зусилля щодо спільного запозичення та координації міжнародних інвестицій. Європа повинна подолати не лише американську перевагу в озброєнні та проєкції сили, а й домінування США на фінансових ринках. Щоб європейські компанії могли фінансувати проєкти, пришвидшувати технологічний розвиток і зберігати таланти, Європа має позбутися стратегічної залежності від Сполучених Штатів. Однак це розмежування буде складним.
Відповідь Європи
Минулого року ЄС ініціював програму Security Action for Europe (SAFE). SAFE – це цільова програма «позик на озброєння» обсягом 150 млрд євро, покликана підтримати фінансування масштабних інвестицій у європейську технологічно-промислову базу оборонного сектору (EDTIB). Ці поворотні кредити передбачають попередній відбір країн-членів ЄС у процесах закупівель, тим самим обмежуючи або навіть виключаючи американські компанії через преференційні критерії допуску.
Додатковою до SAFE програмою є Європейський оборонний фонд (EDF). Замість позик EDF надає гранти, що підтримують увесь життєвий цикл оборонних технологій і продуктів. Програма діє в довших часових циклах і фінансується безпосередньо з бюджету ЄС. Її фінансування в обсязі близько 8 млрд євро охоплює 2021–2027 роки й уже було збільшене.
Обидва механізми входять до ширших рамок стратегічної ініціативи Європейської комісії ReArm Europe Plan / Readiness 2030. Щоб профінансувати майбутні потреби, Європейська комісія може скористатися своїм високим кредитним рейтингом і залучати кошти на фінансових ринках.
Якщо ЄС знову інвестуватиме у власну економіку, це може призвести до зростання вартості обслуговування державного боргу США та поступової ерозії долара як домінуючої світової валюти. Європейські інвестори володіють величезними обсягами американських фінансових активів, зокрема майже 2 трлн доларів казначейського боргу США. Відхід від долара на боргових ринках підвищив би вартість капіталу для уряду США.
Європейські зусилля щодо переозброєння та реструктуризації не обмежуються лише продажем американської військової техніки – вони можуть призвести до втрати й інших важливих ринків. Європейський Союз із населенням 450 млн осіб веде зі США торгівлю обсягом понад 1,5 трлн доларів на рік. Цей величезний потік товарів, послуг і інвестицій становить потенційне джерело тиску на Сполучені Штати, якщо зміцниться рух «Europe First» і буде запроваджено заборони або обмеження на все, що має маркування «made in America».
Заповнення вакууму після відступу Америки
З’являються перші тривожні сигнали. Оцінки європейських оборонних компаній зросли, а їхні доходи, як очікується, збільшуватимуться в середньому на 10–11,5%, що суттєво перевищує прогнози для США.
НАТО співпрацює зі своїми партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вартість акцій оборонних підрядників у Південній Кореї, Туреччині, Японії, Австралії та Новій Зеландії також зростає, оскільки попит на військову техніку підвищується, а держави-замовники прагнуть зменшити залежність від американських виробників і обмежень, які накладає уряд США. Оскільки Сполучені Штати встановлюють умови використання озброєння, постачальники поза межами США пропонують більш привабливі альтернативи за нижчою ціною.
Урсула фон дер Ляєн висловилася з цього приводу прямо в Давосі: «ми повинні купувати більше», коментуючи розбудову європейської оборонної промисловості. Еммануель Макрон пішов далі, закликавши зміцнювати європейську оборонно-промислову базу навіть ціною поглиблення відносин із Китаєм. Він заявив: «нам потрібно більше прямих іноземних інвестицій Китаю в Європі», додавши, що китайський капітал має спрямовуватися в «ключові сектори, щоб сприяти нашому зростанню, забезпечувати трансфер технологій, а не лише експорт до Європи».
Досі не існує заміни співпраці зі США та їхньою оборонною екосистемою. Попри незамінну роль Америки, вона повинна визнати, що Європейський Союз є другою за величиною економікою світу. Його економічний потенціал, людський капітал, поточні інвестиції та реформи підтверджують позицію потужного гравця у глобальних економічних і політичних справах. Європейська оборонна промисловість динамічно зростає, користуючись також партнерством з Україною, яка, можливо, стала осередком одного з найрозвиненіших у світі екосистем військових технологій.
Якщо не відбудеться якогось визначального втручання долі, рух у бік європейської незалежності відбуватиметься протягом наступного десятиліття. Траєкторія є стабільною, а фінансова та військова інфраструктура перебуває в процесі розбудови.
Тим часом нещодавнє зниження вартості долара США відображає нинішню, нестійку траєкторію американського боргу. Його напрям у середньостроковій перспективі залишається невизначеним. У довгостроковому періоді значення долара та його роль як домінуючої світової валюти, ймовірно, зменшуватимуться.
Національні інтереси Сполучених Штатів завжди ґрунтувалися на партнерстві із союзниками. Американці здебільшого погодилися б щодо важливості цієї взаємної довіри. Виняток становлять певні кола, де спотворена впертість і спокуса командної влади беруть верх над здатністю тверезо мислити.
Історикиня Барбара Такман розглядала історію як низку «маршів глупоти». Якщо ми дозволимо собі піддатися чарам бездумного продовження хибної політики, застереження Карні про те, що «світ перебуває на розломі», може стати історичною парою до промови Черчилля 1946 року про «залізну завісу», яка опускається над континентом.
Доктор Джек Джармон обіймав посаду технічного радника USAID при уряді Російської Федерації в середині 1990-х років. Він викладав міжнародні відносини в Університеті Пенсильванії та Ратґерському університеті, де був заступником директора і професором-дослідником у Центрі управління та сумісності для передового аналізу даних. Нині він є членом редакційної ради та автором PostPravda.info – українсько-польського інформаційного порталу.
