Трамп змінює розклад США–Європа. Скільки це коштуватиме Сполученим Штатам?

Политика «America First» президента Дональда Трампа, его возвращение к доктрине Монро и угрозы отказаться от НАТО вызвали общую тревогу среди самых сильных и наиболее проверенных союзников США. Це спонукало Марка Карні застерегти, що ми можемо перебувати «посеред розлому», а не просто спостерегти зміни курсу.

Нинішня метушня, пов’язана з втратою Сполучених Штатів як надійного партнера, шкодить національним інтересам як США, так і їхніх союзників. Переглядається попередня драбина відносин від Європи до Східної Азії та Океанії, й починають формуватися нові стратегічні конфігурації.

Надійне стримування, яке колись було головною опорою західного оборонного союзу, нині виглядає менш переконливим, ніж будь-коли з часу закінчення Другої світової війни. Відновлення страху перед нападом означає переосмислення спроможностей, зміну національних пріоритетів і демонстрацію жорсткішої рішучості. Масштаб перешкод і наслідків є величезним.

Європа відстає від США (і Китаю) за обсягами виробництва озброєння та технологічними інноваціями. Політичні й економічні розбіжності, недостатні інвестиції та деіндустріалізація становлять серйозні виклики для загальноєвропейської системи безпеки. Нинішня, роздроблена структура європейської промислової бази оборонного сектору є надто малою, а часові цикли реструктуризації – надто повільними.

Читайте також: Дивіденди миру оплачуються США. Це кінець золотої ери Європи. [АНАЛІЗ]

Крім того, європейські ринки капіталу не мають обсягів і ліквідності, порівнянних з американськими ринками. Це фінансове обмеження обтяжує здатність континенту залучати капітал і конкурувати. Надмірне регулювання додатково ускладнює європейські зусилля щодо спільного запозичення та координації міжнародних інвестицій. Європа повинна подолати не лише американську перевагу в озброєнні та проєкції сили, а й домінування США на фінансових ринках. Щоб європейські компанії могли фінансувати проєкти, пришвидшувати технологічний розвиток і зберігати таланти, Європа має позбутися стратегічної залежності від Сполучених Штатів. Однак це розмежування буде складним.

Відповідь Європи

Минулого року ЄС ініціював програму Security Action for Europe (SAFE). SAFE – це цільова програма «позик на озброєння» обсягом 150 млрд євро, покликана підтримати фінансування масштабних інвестицій у європейську технологічно-промислову базу оборонного сектору (EDTIB). Ці поворотні кредити передбачають попередній відбір країн-членів ЄС у процесах закупівель, тим самим обмежуючи або навіть виключаючи американські компанії через преференційні критерії допуску.

Додатковою до SAFE програмою є Європейський оборонний фонд (EDF). Замість позик EDF надає гранти, що підтримують увесь життєвий цикл оборонних технологій і продуктів. Програма діє в довших часових циклах і фінансується безпосередньо з бюджету ЄС. Її фінансування в обсязі близько 8 млрд євро охоплює 2021–2027 роки й уже було збільшене.

Обидва механізми входять до ширших рамок стратегічної ініціативи Європейської комісії ReArm Europe Plan / Readiness 2030. Щоб профінансувати майбутні потреби, Європейська комісія може скористатися своїм високим кредитним рейтингом і залучати кошти на фінансових ринках.

Якщо ЄС знову інвестуватиме у власну економіку, це може призвести до зростання вартості обслуговування державного боргу США та поступової ерозії долара як домінуючої світової валюти. Європейські інвестори володіють величезними обсягами американських фінансових активів, зокрема майже 2 трлн доларів казначейського боргу США. Відхід від долара на боргових ринках підвищив би вартість капіталу для уряду США.

Європейські зусилля щодо переозброєння та реструктуризації не обмежуються лише продажем американської військової техніки – вони можуть призвести до втрати й інших важливих ринків. Європейський Союз із населенням 450 млн осіб веде зі США торгівлю обсягом понад 1,5 трлн доларів на рік. Цей величезний потік товарів, послуг і інвестицій становить потенційне джерело тиску на Сполучені Штати, якщо зміцниться рух «Europe First» і буде запроваджено заборони або обмеження на все, що має маркування «made in America».

Заповнення вакууму після відступу Америки

З’являються перші тривожні сигнали. Оцінки європейських оборонних компаній зросли, а їхні доходи, як очікується, збільшуватимуться в середньому на 10–11,5%, що суттєво перевищує прогнози для США.

НАТО співпрацює зі своїми партнерами в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вартість акцій оборонних підрядників у Південній Кореї, Туреччині, Японії, Австралії та Новій Зеландії також зростає, оскільки попит на військову техніку підвищується, а держави-замовники прагнуть зменшити залежність від американських виробників і обмежень, які накладає уряд США. Оскільки Сполучені Штати встановлюють умови використання озброєння, постачальники поза межами США пропонують більш привабливі альтернативи за нижчою ціною.

Урсула фон дер Ляєн висловилася з цього приводу прямо в Давосі: «ми повинні купувати більше», коментуючи розбудову європейської оборонної промисловості. Еммануель Макрон пішов далі, закликавши зміцнювати європейську оборонно-промислову базу навіть ціною поглиблення відносин із Китаєм. Він заявив: «нам потрібно більше прямих іноземних інвестицій Китаю в Європі», додавши, що китайський капітал має спрямовуватися в «ключові сектори, щоб сприяти нашому зростанню, забезпечувати трансфер технологій, а не лише експорт до Європи».

Досі не існує заміни співпраці зі США та їхньою оборонною екосистемою. Попри незамінну роль Америки, вона повинна визнати, що Європейський Союз є другою за величиною економікою світу. Його економічний потенціал, людський капітал, поточні інвестиції та реформи підтверджують позицію потужного гравця у глобальних економічних і політичних справах. Європейська оборонна промисловість динамічно зростає, користуючись також партнерством з Україною, яка, можливо, стала осередком одного з найрозвиненіших у світі екосистем військових технологій.

Якщо не відбудеться якогось визначального втручання долі, рух у бік європейської незалежності відбуватиметься протягом наступного десятиліття. Траєкторія є стабільною, а фінансова та військова інфраструктура перебуває в процесі розбудови.

Тим часом нещодавнє зниження вартості долара США відображає нинішню, нестійку траєкторію американського боргу. Його напрям у середньостроковій перспективі залишається невизначеним. У довгостроковому періоді значення долара та його роль як домінуючої світової валюти, ймовірно, зменшуватимуться.

Національні інтереси Сполучених Штатів завжди ґрунтувалися на партнерстві із союзниками. Американці здебільшого погодилися б щодо важливості цієї взаємної довіри. Виняток становлять певні кола, де спотворена впертість і спокуса командної влади беруть верх над здатністю тверезо мислити.

Історикиня Барбара Такман розглядала історію як низку «маршів глупоти». Якщо ми дозволимо собі піддатися чарам бездумного продовження хибної політики, застереження Карні про те, що «світ перебуває на розломі», може стати історичною парою до промови Черчилля 1946 року про «залізну завісу», яка опускається над континентом.

Доктор Джек Джармон обіймав посаду технічного радника USAID при уряді Російської Федерації в середині 1990-х років. Він викладав міжнародні відносини в Університеті Пенсильванії та Ратґерському університеті, де був заступником директора і професором-дослідником у Центрі управління та сумісності для передового аналізу даних. Нині він є членом редакційної ради та автором PostPravda.info – українсько-польського інформаційного порталу.

Найважливіше цього тижня

У Кремлі побоюються, що Захід намагається розколоти Росію. Якби тільки! [ДУМКА]

Міністр закордонних справ Росії, відомий своїм кам'яним обличчям, стає параноїком. Сергій Лавров вважає, що «зараз майже 50 країн намагаються розділити Росію». Захід – найлютіший ворог Кремля.

Маленька Естонія більше не боїться російського ведмедя [ДУМКА]

Естонія сміливо заявляє, що більше не боїться Росії. Невелика європейська країна вжила низку заходів, щоб зменшити загрозу і підвищити свою безпеку. Зокрема, Естонія значно збільшила витрати на оборону і модернізувала свої збройні сили. 

Візит Моді: Чому політика нейтральності Індії обурює українців?

Реакція на візит Нарендри Моді до Києва в українському суспільстві дуже суперечлива, як суперечлива сама позиція Індії щодо війни Росії проти України.

Литва надає велику допомогу Україні. «З Росією неможливо домовитися»

Литва взяла на себе зобов'язання, що її щорічна допомога Україні становитиме щонайменше 0,25% ВВП. Не тільки держава, а й литовське суспільство бере участь у цьому і відіграє ключову роль у наданні підтримки.

Зірка польсько волейболу про життя біля кордону з Росією

До 2022 року життя Дмитра Сторожилова нагадувало ідеально спланований сценарій. Він - професійний волейболіст, якому вдалося з маленького українського міста Суми пробитися у топовий польський волейбольний чемпіонат. Зараз Дмитро живе поблизу кордону з Росією в місті Суми, яке регулярно потрапляє під обстріли важкого озброєння. Для Пост Правди екс-гравець польського волейбольного клубу “Бульсько-Бяла”  дав велике інтерв'ю та розповів про  відносини з росіянами та ігри за клуб з Білгорода, спортивну кар'єру в Польщі та нинішнє життя в Сумах.

40 років на чолі «Сургутнафтогазу». Як Володимир Богданов пережив СРСР, Єльцина та Путіна і чому Україна бомбить його нафтові підприємства

Володимир Богданов, багаторічний президент російської нафтової компанії «Сургутнафтогаз», надзвичайно впливова постать на російському ринку сировинних ресурсів. Уже понад 40 років він перебуває у світі, де перетинаються велика політика та великий бізнес.

Професор Ян Кубік для PostPravda.Info про вибори у США: «Ранок над болотом указів»

«Побоююся, що їм не вистачить енергії на те, щоб пояснювати американцям, наскільки важливою є зовнішня політика. Тим паче, що навіть не всі сенатори-демократи розуміють її значення», – говорить про вибори у США Ян Кубік, соціолог і політолог, професор Ратґерського університету в Нью-Джерсі.

Володимир Зеленський про відносини зі США: «Це як “Сам удома” – чергова частина». Чи купують росіяни Америку?

Президент України Володимир Зеленський вважає помилкою зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним на Алясці, оскільки вона допомогла зруйнувати ізоляцію російської пропагандистської версії війни. У подібному тоні український лідер висловлюється й щодо угоди про закупівлю російського дизельного пального Сполученими Штатами.

Щодня нові руйнування. Слов’янськ у вересні 2026 року. Есе у формі щоденника про життя в умовах війни

Згорілий ринок, обстріляний пам’ятник радянським воїнам – визволителям від гітлерівських нацистів, руїни в центрі міста, відсутність електрики й води, постійне гудіння дронів – так нині живе Слов’янськ. Життя під обстрілами вимагає особливого ставлення до страху й непередбачуваності смерті.

Поворотні моменти: Євгеній Доможиров, або Навальний із Вологди: «Я бачив, що наших хлопців перероблятимуть на м’ясо»

Євгеній Доможиров, російський опозиційний діяч, публіцист і правозахисник із Вологди, у розмові з Єнджеєм Моравецьким.

Росія може заявити права на країни Балтії

Росія поки що не висуває претензій на країни Балтії. Але вона дедалі наполегливіше формує історичну та юридичну мову погроз, якою такі претензії одного дня можна буде сформулювати. А російський досвід останніх років показує: якщо в Росії починають говорити про сусідні країни й народи мовою ворожнечі, війна вже близько.

Політика Індії: нейтралітет, мирне співіснування та нерозуміння сутності російського імперіалізму

Зовнішня політика Індії визначається її культурним та історичним досвідом, крізь призму якого вона сприймає війну Росії проти України. Це призводить до нерозуміння російського імперіалізму та толерантного ставлення до нього, що призводить до суперечливості політики Індії.

Наративи про Другу світову війну Такера Карлсона. Чи можливий компроміс із Гітлером або Путіним?

Хибні наративи про Другу світову війну поширюються сьогодні не лише в Росії. Одним із найпомітніших популяризаторів альтернативного погляду на цю війну став американський політичний коментатор Такер Карлсон. Що стоїть за таким переглядом історії – недостатня історична компетентність чи певна ідеологія? Чому переосмислення історії Другої світової війни стає способом виправдати поступки сучасній Росії?

Повʼязані статті