• Польський рівень волейболу точно один з найкращих у світі. Я щиро вболівав за Польщу у фіналі Олімпійських ігор, хлопці точно мали вигравати тоді, бо рівень гри дуже високий. Взагалі мені приємно, що був дотичним до польського волейбольного середовища. Це була честь грати за “Бульсько-Бяла” у Плюс Лізі чемпіонату Польщі. Це однозначно був найкращий сезон у моїй спортивній кар’єрі. Польський досвід тоді допоміг виграти Золоту Євролігу зі збірною України.  

Після польського ігрового сезону Ви повернулися до України. Де Вас застала повномасштабна війна? 

• Я був вдома, в рідних Сумах. Це менше 30 кілометрів до кордону з Росією. Все почалося з серії вибухів вдосвіта, а згодом події почали розгортатися дуже швидко. В перші дні моя родина фактично опинилася в окупації. Магазини різко стали порожніми. Не було базових продуктів навіть. Це найстрашніший період в моєму житті. Ми не знали, що буде завтра. Пригадую,що поки про різні регіони говорили і показували, то в нас не було преси, до Сум майже ніхто не міг заїхати. 

Чому ж тоді в перші дні ви не евакуювалися з міста? 

• Спочатку був шок. Тай взагалі це було складно, бо я тут не сам живу. В Сумах на той момент перебувала вся моя велика родина: дружина, бабуся, а ще багато друзів. Якось тоді вірилося, що це все сюр і скоро все закінчиться. Та цього не сталося. Майже два місяці ми були фактично відрізаними від світу. Пам’ятаю момент, коли над містом просто собі літали російські літаки і скидали боєприпаси на житлові квартали, а біля Сум їхали кілометрові колони з російської техніки. В перші дні вони навіть намагалися прориватися в місто, тут їх вже зупиняло наше ТРО. Мені важко сьогодні це згадувати, та їхня техніка була навіть недалеко від цього місця, де ми зараз спокійно записуємо це інтерв’ю. В ті моменти просто чекали, коли в місто зайдуть українські військові і цей кошмар закінчиться. 

Як Ваша родина ставиться до росіян після того, що довелося пережити за ті два місяця блокади міста? 

• Моє ставлення до Росії змінилося ще у 2014 році, коли вони зайшли в Крим та Донбас.  Ми не можемо тепер мати жодних контактів з Росією. Від себе скажу, що до 2014 року я грав у російському волейбольному клубі.  Я товаришував з колишніми колегами по клубу. 

А після початку війни Ви з ними спілкувалися? 

• Коли в нас почалися всі ці події я зателефонував до товариша, який був у Білгороді. Я запитав у нього про те, що відбувається та яка його позиція. Нащо він мені відповів – “Це не наша справа. Таке мають вирішувати політики”. Я після того з ним більше не спілкувався, аж поки сам мені не написав. Знаєте коли? Після того, як українські військові почали бити по Білгороду. Від запитав мене про те, чого їм чекати і що з ними буде. А я йому відповідаю його ж словами – “ Це не наша справа. Нехай політики вирішують”. Знаєте, в мене немає більше поваги до цих людей, до росіян вцілому. Я прекрасно розумію, що в них ідіот країною керує, але народ може щось зробити, народ не має мовчати. 

Ви вірите в те, що колись українці знову потоваришують з росіянами? 

• Ми колись були братніми народами, це факт. Та після всього того, що вони зробили нам – це більше не можливо. Наше з Вами покоління цього їм точно не пробачить. Наше ментальність дуже різна. 

За 30 кілометрів звідси зараз тривають активні бої. Сили Оборони України проводять свою наступальну операцію  в Курській області. Яка ситуація зараз в Сумах? 

• Росіяни крайні тижні нас набагато більше обстрілюють. Декілька днів тому в Сумах повітряна тривога тривала безперервно 36 годин. Тай взагалі з початку війни в нас зовсім не така повноцінне життя, як це було до 2022 року. Люди стараються жити, але дуже часто прилітають ракети, авіабомби, дрони. Ми дуже близько до кордону, тому буває таке, що спочатку чуєш  вибух, а вже потім вмикають сигнал повітряної тривоги. Відповідно, новий бізнес заходити в наше місто не дуже хоче, бо це великі ризики. Ми ніби застигли в часі. 

Ви вірите в те, що колись у вашому місті знову буде спокійне та мирне життя?

Життя вже точно  не буде таким, як було раніше. Час все покаже. Ми сподіваємося, але наше “Після війни” буде зовсім не таким, яким було до неї.